Продовжити розповідь сьогодні видався морозний день.білий сніг сліпить очі.мереживом висить на дереві іній. важко в такі зимові дні пташки добувати їжу.ось горобці

...невгамовно викльовують останні ягідки з майже голих кущів. Не зосталося нічого. Старій горобчихі потрібно було дбати про своїх горобенят, тому їй не залишилося нічого окрім як шукати їжу на твердій небезбечній для малих створінь поверності. І ось диво, вона побачила ціле гроно червоних рум'яних ягід, що лежали на землі й чекали пока їх хтось підхопить. Але не так швидко, легка здобич лежала на подвір'ї шибеника й хулігана Захара, тому пташку чекала пастка, вона попала в капкан й прищемила собі лапку. Турботливу матір непокоїла жахлива доля майбутнього своїх діток. Аж ось,диво, поруч проходив добрий сусідський хлопчик Сашко. Він почув жалібні звуки прохання на до й, побачивши бідненьку, звільнив її з пастки. Пташкі було важко поворухнутися, тому хлопчик взяв її на руки й вони разом знайшли горобине гніздо. Згодом Сашко приніс безліч зерна і ягід пташкам, маленькі горобенята радісно защебетали, дякуючи юнакові. Відтепер вони друзі. 

ПОВСЮДУ: в лесу, в саванне или даже в вашем саду — живые существа непрестанно «разговаривают» друг с другом. В книге «Язык животных» говорится: «Живые организмы задействуют все органы чувств, а также всевозможные позы и движения, посылая и получая сигналы — кто-то едва уловимые, а кто-то и весьма явные, как, например, скунс в момент испуга. Они издают запахи, пищат, гогочут, поют и чирикают; обмениваются электрическими и световыми сигналами, меняют окраску, „танцуют“ или даже топчут и трясут находящуюся под ними поверхность» («The Language of Animals»). Что же они хотят этим сказать?

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі! 

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. 

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. 

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. 

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. 

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. 

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. 

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.