Якщо у реченні є прикладка це ускладнене речення ?

Речення з прикладкою є ускладненим тільки тоді, коли вона відокремлена, наприклад: Іванко, син моєї двоюрідної сестри, вчиться в п'ятому класі.
Коли прикладка невідокремлена, речення неускладнене: Озеро Синевир найкраще в Карпатах.

Відповідь:

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.

Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.

Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.

Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.

Пояснення:

Много людей говорят "моя хата с краю-нечего не знаю".но задавался ли кто-то вопросом,почему они так говорят? Все очевидно! Я подразумеваю,что человек употребляющей эту фразу сильно замкнут в себе, эгоистичен и властолюбив.они интересуются только своей жизнью,проблемами.на остальных им наплевать.но правильно ли они поступают?давайте решим.вот например)представим себе такую картину,что приходите вы в магазин и видите,что человека(инвалида по зрению или любой другой болезнью)пытается обдурить продавец.так сказать на варится на чужом горе.в этом случае люди делятся на 2 типа: те которые скажут покупателю о мошенничестве, и те которые скажут "моя хата с краю-нечего я не знаю".люди входите в положение других людней,не придерживайтесь такой пословицы.
Над концом подумай,мыслей много можно там изложить еще)