Казка про прислівник і його роль у мовленні

Жив на одному далекому болоті болотяний цар Прислівник. І був у нього єдиний син — наслідний принц. Навпаки. Ох, і мороки було цареві з сином! Бо принц, виправдовуючи своє ім’я, все робив і говорив навпаки.Але — все по порядку.Служили Прислівникові його піддані: Мокро, Сиро, Гидко, Брудно, Здуру, Зозла, Абияк, Грязно, Топко, Хлипко та інші.А на краю болота жив Злий Дух Негеразд і була в нього красуня^ донька Навмисне — теж не подарунок для рідного батька, а одні лише клопоти Негаразду. Жили вони, не тужили.Аж ось одного разу заявилася до Прислівника відьма Сяк-Так:— Біда, царю, велика біда нам! Люди вирішили осушити наше болото! Де жити будемо? Що робити, Великий Прислівнику?!— Заспокойся, Відьмо! Знайдемо вихід, щось придумаємо!І вирішив Прислівник послати до людей свого сина, щоб домовився з ними і захистив рідне болото.— Збирайся, синку, у далеку дорогу,— напучував цар, будь уважним, як зустрінеш якого звіра — побажай щасливого полювання, піде дощ — заховайся, зустрінеш вогонь — залий його водою. Як вийдеш до людей — вітайся чемно, а головне — нехай не чіпають наше болото…— Добре, тату,— сказав принц Навпаки і вирушив у дорогу.Але, залишаючись сам собою, почав з того, що пішов не в той бік, в який радили, довго блукав, а на біду ще й зустрів Старого Лиса, якому замість побажати доброго полювання, побажав добре виспатися… За це Лис, хоч і був старим, гнав принца лісом кілометрів зо три.Дощу, на його щастя, не було, але, доблукавши нарешті до села, побачив принц багаття пастухів, що пекли собі на вечерю картоплю, і залив його водою з річки, що текла неподалік…Люди в селі дивувались і потішались з кумедного, скуйовдженого, дивно вдягнутого хлопця. Але вислухали його уважно і вирішили не губити природи і до Навпаки і його народові.Радий та гордий повернувся принц додому. І було велике свято у болотяному царстві Прислівника, яке закінчилось весіллям принца Навпаки і красуні Навмисне. І я там був, і все те бачив, і вам розповів.

Мене з самісінького дитинства приваблювала професія вчителя. Так добре було розсадити ляльок і щось їм розказувати, а потім ставити в журнал оцінки. Здавалось, що це так просто. Але коли пішла до школи, то побачила, який нелегкий вчительський хліб.  Моя перша вчителька-людина надзвичайна. Вона добра, щира, справедлива. Усі свої сили, знання  і час віддає Вікторія Валентинівна нам, дбає про те, щоб ми стали освідченими і добрими людьми. Як і вона, я хочу в майбутньому віддавати тепло і доброту своєї душі дітям, мрію теж стати вчителькою молодших класів.
Мені здається, що справжній вчитель - це людина, яка має не тільки глибокі знання, а ще  вміє  спілкуватися з дітьми, виховувати їх  чесними, працьовитими, добрими. Тому  ідеалом для мене залишається моя перша вчителька.

Що таке відповідальність? 
В сучасному світі молодь знає багато нових слів, таких як лайк, смарфон, айпад, фейсбук. А от чи знає сучасна молода людина таке , здавалосяб, просте слово, як відповідальність? Чи розуміє вона значення цього слова? Давайте подумаємо. що ж це таке?
Згідно вікіпедії, відповідальність - це свідоме ставлення особи до норм, цінностей суспільства, до своїх обов*язків. А я хочу пояснити, як розумію це слово я.
Буває, що школяр просить взяти додому щеня. Якщо батьки послухають його, і у них вдома з*явиться тваринка, то кожен з них, а в першу чергу школяр, несе за неї відповідальність . Тобто він повинен годувати її, дбати про неї. вигулювати. а в разі хвороби - лікувати. Це - соціальна відповідальність.
Або ж інша ситуація. Відповідальність за свої вчинки. Якщо хлопець від нудьги зателефонує на номер 03 і викличе швидку, то тут вже буде кримінальна відповідальність. Адже за цей час, поки швидка мчала на  хибний виклик, якась дуже хвора людина не отримала вчасно медичної до
Кожен з нас несе в цьому житті відповідальність. Батьки - за своїх дітей, діти - за свою поведінку, всі ми - за наші взаємини, поведінку, ставлення до тієї чи іншої ситуації.  Тому я вважаю, що відповідальність - це як совість. Якщо ти не вчинив нічого поганого, то й на душі в тебе спокійно. Якщо ж ти десь схибив, був байдужий до чужої біди чи навмисне до неї призвів - тобі доведеться за це відповідати. Якщо не перед людьми, то перед Богом і своєю совістю. Ось що таке, на мою думку, відповідальність.