Написати інтерв'ю в публіцистичному стилі.

- Альоша, з тобою говорить кореспондент "Молодіжної газети". Розкажи, будь ласка, детальніше про те, що трапилося.

 

- Після уроків я пішов на річку лід подивитися, щоб знати, чи вже можна по льоду ходити чи ні. Раптом бачу: посеред річки плином несе щось темне.

 

- Ти відразу зрозумів, що це?

 

- Ні. Бачу: то пірне, то з'явиться. А як придивився - зрозумів: це людина. Відразу побіг уздовж берега, туди, де можна було по льоду дістатися до промоїни. Поповз по краю, куди водою якраз людину прибило. Це був хлопчик.

 

- Ти не боявся, що лід може обламатися?

 

- Я не думав про це. Боявся тільки, щоб хлопчика по лід не віднесло. Встиг схопити його за руки, став тягнути до себе. Він важкий такий був.

 

- Він допомагав тобі?

 

- Ні, він був без свідомості. Я дотягнув його до берега, почав робити штучне дихання. Бачу: живий, приходить до тями, ну і побіг за до

 

- А куди побіг?

 

- Людей кликати. Він же замерз, його потрібно було швидко в лікарню везти. Тут бачу: машина міліцейська. Зупинив, розповів все. Міліціонери посадили мене в машину, швидко поїхали до берега, взяли хлопчика. Потім вони зупинили "швидку до " і переклали хлопчика туди.

 

- Альоша, а ти сам-то вмієш плавати?

 

- Вмію. Ходжу в секцію парашутного багатоборства. Займаюся плаванням, стріляниною, бігом.

 

- А чим ти ще любиш займатися?

 

- Читати, фільми дивитися пригодницькі.

 

- Чому саме пригодницькі?

 

- Там показують людей сміливих, рішучих. На них завжди хочеться бути схожими.

 

- А хлопчика, якого ти врятував, бачив після цього?

 

- Так, я був у нього в лікарні, коли він почав одужувати. Він вчиться в першому класі. Його звуть Валера. Він розповів мені, що хотів покататися на крижині і провалився. А я йому - як рятував.

 

- А якби ти не вмів плавати, ти б кинувся його рятувати?

 

- Звичайно, покликав би дорослих, все одно б допоміг!

одного разу прислівник розачарувався у собі. 

- я такий нудний, бо ж незмінний. іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.

і вирішив він піти з країни мови.

одного дня прокинулися   мешканці мови, а прислівника вже й слід прохолов. спробували говорити питати одне одного. щось негарно виходить. сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). вирішили всі разом шукати. 

знайшли у полі самотнього та сумного, втішили   та попрохали вибачення, що були неуважними. і до сих пір живуть разом щасливо.

За горами,за морями,за тридевять разу я гуляв на невеликій полянці.все було добре,поки   сонце не зайшло і раптово налетіли чорні хмари.я здивувався і запитам у них: -чого ви сюди   прийшли? навіщо загородили тепле сонечко? хмари промовчали.і через декілька секунд почався дощ.пробув він недовго всього 5 хвилин.зібралися всі вкучку і полетіли геть.я у то й час стояв під великим грибочком,тільки вийшов з нього побачив,що знову світить яскраве сонечко і якось засмутився.поглянув у різні боки і побачив ті дощові хмари.недовго думав і побіг за ними.дощ ніби тікав від ін біг   і із ньго падали тендітні,прохолодні краплинки..далі сам придумуй кінцівку