Вместе с попрацюйте разом! прочитайте й відгадайте загадки. 1. різнобарвне коромисло через річку повисло. 2.ішли чоловік і жінка вулицею.коли вони підходили до своєї домівки, побачила їх у вікно дитина і гукнула: "добрий день вам, татусю й матусю! ". одначе то не був їхній син. хто ж то був? 3. ішло дві матері, дві дочки й онука.скільки було всіх людей? 4. не побачиш його оком, не торкнешся ненароком. ані вухом не почуєш, лише носом ти відчуєш.

2) Це була їхня донька

Усім відомо, що порядність — це одна із гарних рис людини. Добре, коли людина є порядною. Але, що це таке — порядна людина? Якою вона повинна бути? Чому одну людину ми називаємо порядною, а іншу — непорядною?

Мені здається, що порядність не залежить від віку чи освіти людини. Порядним може бути і маленький хлопчик, і дорослий академік, і старий дідусь.

Порядна людина ніколи не зможе образити, відштовхнути, ударити іншу людину. Вона не залишить у біді, вона не допустить несправедливості. Порядну людину не треба кликати і просити до вона сама поспішить на до Порядна людина є сміливою. Така людина зможе висловити свою точку зору, якщо навіть вона не збігається із думкою оточуючих. Порядна людина вміє сказати негіднику і хаму правду в очі. І все це порядна людина зробить, не чекаючи винагороди, подяки, похвали. Просто така поведінка притаманна їй, і інакше себе поводити вона не може.

Саме таку людину я вважаю порядною.

Це дуже складна для розуміння думка – що людина варта стільки, на скільки себе оцінює. Важко зрозуміти, за якими критеріями можна оцінити самого себе. Усім нам щось подобається в собі, щось ні. Оточуючі нас люди також схвалюють якісь наші риси, а якісь – ні. Вартість людини можна розглядати в двох планах: зовнішньому та внутрішньому. Зовнішній дуже часто зводиться до зверхніх оцінок приналежності до того чи іншого соціального кола за наявністю або відсутністю певних атрибутів. Звичайно, людина – це не тільки айфон, але на жаль, до розгляду внутрішнього потенціалу людини іноді так і не доходить, адже вона «блокується» на етапі оцінювання матеріального стану. Ця проста, але необ’єктивна фільтрація одразу вішає ярлик, не залишаючи місця для розкриття самої особистості. Це нагадує нам, що зовнішня оцінка з боку інших – часто необ’єктивна. Внутрішній план – це самооцінка самої людини. Згадаємо Мину Мазайла з однойменної п’єси М. Куліша. Йому ось прізвище «заважає» бути гідною людиною. А інколи насправді талановиті люди не можуть розкрити світу свій талант саме з причини того, що самі не вірять в його цінність. Чому? Мабуть, через те, що дозволяємо оточуючим впливати на нашу самооцінку та занижати її. Я дійшов висновку, що людина духовно багата не цікавиться зовнішніми атрибутами власної «собівартості». Вона розвиває свої здібності, майстерність у тому, що її цікавить, намагається дати людям те, що в неї добре виходить. Усі ми унікальні, кожен має свій талант. Мабуть, ніхто не знає людину краще за неї саму. Тому саме вона і ніхто інший розуміє, як досягти висот власного особистого розвитку. І тому, тільки самому собі ми можемо дати чесну та об’єктивну оцінку. Тому насправді, людина варта стільки, наскільки себе оцінює.