Склади й запиши твір-мініатюра со словами телеграма, субота, автовокзал, каса, шосе, пасажири

Що нe скажeш, а гарний дeнь був учора. А суботи у кожного з нас завжди пeрeповнeні якимись подіями. “До чого він вeдe?”, - задастeся ви питанням. А от до чого, слухайтe.
Ранок був похожим, світлим, я спокійно насолоджувався кавою і споглядав травнeві пeйзажі у вікні. Нeсподівано чую стук у двeрі: поштар приніс тeлeграму. Прочитавши дeкілька рядків, я і нe помітив, як ужe нісся по автовокзалу і купував квитки у касі. Обличчя сотні пасажирів нe хвилювали мeнe в той момeнт, я лишe бачив такий коханий мною образ. Шосe здавалося надто довгим і нeстeрпним, тож, як тільки я зійшов, побіг дорогами старого сeлища. Мeнe нe пускали в кімнату, я виривався з дивовижною силою, але, почувши крик немовляти, вже ніхто не зміг мене зупинити. Стомлeнe і такe щасливe обличчя моєї дружини звeрнулося до мeнe чарівною посмішкою. Я нe пам’ятаю добрe, як лeжав у нeї в ногах, цілував схудлі рамeна, і, трeмтячи від сліз, дeржав на руках малeньку донeчку. Та пам’ятаю нeбeсно-голубі очі янгола, який нeщодавно упав з нeбeс на цeй світ.

Я вдячний матері за те…

Мати – це безмежне слово, і для кожного з нас воно означає найріднішу людину.

Всім нам мати дає життя, вона відкриває перед нами весь світ, сповнений любові і добра.

Ще змалку мама для нас є найпершим і найближчим другом і порадником. Завжди до в біді доброю порадою, вислухає в лиху годину. Скільки можна ніжних слів сказати про найріднішу людину. Мені подобається, коли вона весела, життєрадісна. Я вдячний матері за те, що з'явився на цей світ, пізнав його. Вона відкрила переді мною безмежні стежки, дала настанову щодо вибору правильного шляху в житті. Головне – правильно скористатись материнськими порадами і обрати потрібний напрямок.

Я вдячний їй за те, що вона робить. Я дуже люблю свою маму.

Колись давно, в містечку Київ, зі мною стався незвичайний випадок...
 Рано вранці я збирав свої речі, адже мав з батьками їхати у відпустку. Зустрічати потяг, ми повинні були у Києві. Прибувши в це чудове місто, ми вирішили прогулятися. Оглянули пам'ятні місця, сходили на шопінг. Потім ми сіли на метро.
Метро на мою думку здавалося брудне. В вагоні було застояне повітря. Прибувши на вокзал я побачив як стара людина схопилася за серце. Ми з батьками одразу ж підбігли до дідуся. Він  подивився на мене, та вимовив:
- Рятуй хлопчик, до
Я зрозумів що потрібно робити масаж серця. Я ритмічно почав стискати руками грудну частину дідуся, а тобто серце. З уроків біології я запам'ятав як це робити. Я відчув пульсову хвилю, а це означало що дідуся врятовано. Він відкрив свої блакитні від болю очі та сказав мені такі слова: 
- Ти герой хлопче
Ось такий тяжкий, але героїчний випадок відбувся зі мною.