Уякому рядку всі дієслова недоконаного виду? а) писали, шукав, перевіряють, б) подивлюся, віддали, описую, в) відшуміло, , цвіли, г) мріємо, везеш, побачив.

Вариант А. Писали - що робили? не довиконали. Шукав - що робив? не довиконав. Перевіряють - що роблять? ще не виконали

Основний обов'язок Людини, на мою думку, - бути щасливим.

Якщо врахувати, що відповідно до тлумачних словників, слово "щастя" визначається, як почуття і стан повного, вищого задоволення, а задоволення - почуття задоволення, яке відчуває той, чиї бажання, прагнення задоволені, то неодмінною умовою для того, щоб вести мову про власне щастя, є наявність у Людини свободи.

Свобода ж для мене - це можливість приймати рішення про те, який результат Людина хоче отримати, визначення шляху досягнення цього, а також справжня реалізація та отримання цього результату, - без необхідності узгодження цього з ким би то не було ще.

Інакше кажучи, якщо у мене немає волі, якщо я перебуваю в залежності від чиїх би то не було інтересів і думок, то я не можу бути щасливим за визначенням, так як не маю можливості вибирати, якому власним бажанням присвячувати себе і свої зусилля.

І якщо це так, то, отже, для вирішення питання про реалізацію свого головного призначення - "Бути щасливим", необхідно до цього також вирішити питання про те, щоб бути вільним.

І якщо вирішення питання про свою свободу - це вирішення питання про свою згоду або не погодитися з тим, щоб в моєму житті відбувалися б певні події; і це питання власного вибору в конкретних умовах під впливом обставин, в тому числі що вимагають, часом, подолати страх і свій раніше негативний досвід, то питання про своє щастя - це вирішення питання проходження своїм бажанням, питання досягнення максимального задоволення від цього прямування, а також від його результатів.

Світоглядні уявлення

Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.

Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.

У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.

Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.

Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.

Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.