Не мають лексичного значення• не відпові на питання• не є членами реченнякакие самостійніі службові​

ответ:

петро i олексійович, прозваний великим (30 травня [9 червня] 1672 року — 28 січня [8 лютого] 1725 року) — останній цар всієї русі (з 1682 року) і перший імператор всеросійський (з 1721 року).

представник династії романових. був проголошений царем в 10-річному віці, став правити самостійно з 1689 року. формальним співправителем петра був його брат іван (до своєї смерті в 1696 році).

з юних років проявляючи інтерес до наук і закордонному способу життя, петро першим з російських царів здійснив тривалу подорож в країни західної європи. після повернення з нього, в 1698 році, петро розгорнув масштабні реформи російської держави і суспільного укладу. одним з головних досягнень петра стало рішення поставленої в xvi столітті завдання: розширення територій росії в ійському регіоні після перемоги у великій північній війні, що дозволило йому взяти в 1721 році титул російського імператора.

ответ:

що таке для мене довіра? це впевненість і віра у людей, які зі мною. довіра додає сили, адже не довіряти, постійно сумніватися – дуже виснажлива річ, що вимотує і фізично, і морально. звісно, передусім я довіряю своїм рідним – мамі, братам, дружині, дітям! бо по-іншому – не можливо. вони – моя головна підтримка у житті, і довіра до них – це моя стіна. те ж можу сказати і про своїх друзів. а ще мені відверто щастить із людьми, з якими займаюся спільною справою. волонтерство, громадська та депутатська робота – як механізм, де задіяні багато ланок, кожна з яких взаємопов’язані. і без довіри до своїх колег, партнерів, та без їхньої довіри до мене – про вдалий результат можна забути. імовірно, я зараз говорю доволі очевидно і просто, але… довіра, як і любов чи надія, чи вірність – це основи взаємодії з іншими, які по своїй суті не можуть бути складними. так, кажуть, що сліпо довіряти можуть лише дурні. але, власне, довіра – це та річ, що проходить випробування часом, подіями, життєвими ситуаціями. і якщо хтось не виправдовує її, то потрібно просто робити потрібні висновки, але аж ніяк не зневірюватися у всіх і у всьому. або ж… чи відбувся би майдан, якби ті тисячі, що стояли плече в плече перед наступом “беркуту”, шикувалися у ланку, з рук у руки колоту бруківку, не довіряли один одному? або ж війна на сході… не маючи довіри до вищих чинів у погонах, але через беззаперечну довіру до простих бійців українці мобілізувалися на війську. як результат, на передову без упину уже три роки рухаються каравани з нашим хлопцям. тож довіра важлива у всьому. в особистому житті, у суспільстві, бо це те, що зміцнює і є будувати.