Міні твір "мої переваги та недоліки" будь

У мене є так, як переваги, так і недоліки. Мої переваги- це те, що я займаюсь спортом, гарно вчуся, та часто встигаю зробити все, те що запланував. Але у мене є й недоліки. Вони полягають в наступному- я досить часто лінюсь щось зробити, граю багато в комп'ютерні ігри. Все ж переваг в мене більше, ніж недоліків!

Як і більшість картин Павла Волика, "Вечір" про красу та особистість рідного краю. Ця мальовнича хатинка на краю річки  привертає увагу та не відпускає надовго погляд. Виникає багато питань. Чия це хата? Хто живе там?  Одинак чи родина? 
Могутні дуби постали навкруги, темна вода біля самісінького тину. Марево від сонця на стіні. Теплий літній вечір. Цей пейзаж викликає суміш почуттів. А саме у мене- сум та красу одночасно. 
Художник майстерно та дуже реалістично передав усі тіні, відображення у воді, світло від заходу сонця. Так хочеться сидіти біля тої хатки та насолоджуватися красою  рідної землі, теплим повітрям швидкоминучого літа, барвами сонця. Сидіти спокійно так, мислити про чисте та вічне.

Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.

По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хиб­ність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність напо­лягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.

Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визна­вати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.

По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються най­розумнішими, та насправді не є такими.

Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередже­ність. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Ри­пі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді вияв­ляється бідність думки й обмеженість.

Отже, кожен може помилитися, і це природно.