Твір опис природи на тему неповторна літня краса

Після довгої пори зимової сплячки та весняного періоду цвітіння у природі наступає пора буйна та спекотна – літня. Мабуть, не знайти когось, хто б не розділяв радості від приходу перших червневих днів. Кожен радіє літній порі, котра несе з собою густе буяння трав, пахощі квітів та потоки живої води літніх грозових дощів, таких жаданих у час літньої спеки.

Літо – та прекрасна пора, коли сонце дарує своє тепло найдовше в році, а короткі ночі радують своїм прохолодним подихом та сяйвом зірок у високому небі.

Куди не глянь – манить своїми барвами густе розмаїття природних шатів. Тут і городи, і поля, й сади тяжіють до землі плодами й квітами. А коли вже природа знемагає від спеки, небеса прориваються на землю грозами й дощами, несучи природі свою життєдайну силу. Радіє земля, купається в водах і росах, і все навколо оживає, розквітає з новою силою. Радіють і люди жаданій прохолоді від рясних злив, які зрошують землю та несуть новий багатий врожай.

Прекрасні літні дні, теплі й безтурботні, наче самі мрії, не хочеться втрачати, й прощання з ними часом наганяє смуток. Кожен прагне, щоб такі дні тривали довго й ніколи не закінчувались – щоб вони плавно перейшли у вічність.

Такою є ця чудова пора. Мінлива та яскрава, не схожа на інші, і кожен може відшукати в ній для себе щось, за що її варто полюбити.

Кожна людина різна , це відомо усім ! Хтось вірить в одного Бога , а хтось в іншого , проте це не важливо ! Кожен з нас прагне віри . Без цієї віри важко жити на світі .  Згадаємо біблійний вислів » Не хлібом єдиним житиме людина «. Духовний світ кожниї людини індивідуальний . Якщо ми віримо , це означає , що ми не сумніваємося . Є віра в Бога . Це віра у вищі сили , у невідворотну перемогу добра над злом , у силу правди та любові . Для побожної людини віра в Бога становить основу морльності . Вона є  вибором між добром і злом : оскільки все живе за Божими законами -заповідями , то дотримання заповідей -добро , а порушення — зло ! Ми правгнемо віри та стаємо добрішими , адже той , хто вірить ніколи не порушить Божого закону , а отже буже чистим !

Мені доводилося гати багато явищ. 

   Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.

  Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.

  Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.