1. пілкресли слова, що передати почуття, настрій, інтонацію співрозмовників. славко запитав у дідуся: -а навіщо ви стільки трави рвете й сушите? -це -лікарські трави, -пояснює дідусь. -як лікарські? -здивовано запитує славко. -саме лікарські.так вони й називаються, -авторитетно пояснює дідусь. -то ними, значить, лікують? -недовірливо запитує славко. -колись, дуже давно, травами тільки і лікувалися, -одказує дідусь. 2. склади і запиши свійдіалог(по дві-три репліки на кожного учасника діалогу), використовуючи деякі слова з попереднього завдання.

здивовано запитує, авторитетно пояснює дідусь, недовірливо запитує Славко.

Ну, а диалог думаю сама сможешь, 2-3 реплики это легко.

У світі дуже багато різних людей. У всіх свій характер, поняття і світогляд.

Я вважаю, що наполегливість — це дуже добра риса хавактеру. Людина , яка має цю рису завжди йде до своєї мети і долає всі перешкоди. Але я не дуже добра сторона цієї риси. Наполегливість має бути такою, щоб не шкодила оточуючим і мала лише позитивні наслідки.

Скромність — це теж гарна риса характеру. Скромна людина не буде принижувати інших заради своєї мети, не буде вихвалятися. Скромні особини йдуть до своєї цілі маленькими кроками, але за того , що поступаються іноді іншим своїми принципами.

Отже, на мою думку не можна обійтись однією із цих рис, тому що якщо буде лише наполегливість — то долати перешкоди за рахунок інших , то це дуже егоїстично. Але маючи і скромність , і наполегливість можна подолати всі перешкоди обхідним шляхом і досягнути своєї мети не за рахунок інших, а ,навіть, з до Тому ці дві риси дуже важливі і мають бути в характері людини одночасно.

Існує така легенда про походження волошки.

Гарну дівчину полюбив король вужів, і вона погодилася вийти за нього заміж. Родичі не хотіли віддавати її за вужа, але довелося це зробити. Вже забрав свою молоду дружину на дно озера, де вона жила в красивому кришталевому палаці і народила двох дітей: сина Василька і дочка Горпину. Через кілька років дружина попросила чоловіка-вужа відпустити її побачитися з рідними. Він погодився, тільки просив і її, і дітей нічого не розповідати ні про нього, ні про те, яким шляхом вони потраплять в будинок батьків. Обернувся він дерев'яним мостом, і дружина з дітьми в золотій кареті виїхала за нього з озера і прибула додому. Її батько попросив дочка прилягти відпочити, а сам вивів онуків в сад і став розпитувати їх про батька. Волошка пам'ятав наказ батька і мовчав, а Горпина проговорилася про те, що батько, обернувшись мостом, до сих пір стоїть над озером і чекає, коли вони поїдуть назад. Тоді дід узяв сокиру, пішов до озера, розрубав міст на шматки, а сам повернувся назад, нічого не сказавши ні дочки, ні онукам. Коли ті сіли в карету і приїхали до берега озера, то побачили, що моста немає, а вода вся червона від крові. Зрозуміла тоді жінка, що батько вбив її чоловіка, і запитала дітей, хто з них розповів дідові про батька. Коли вона дізналася, що це Горпина погубила батька, вона веліла їй стати кропивою і завдавати людям таку ж біль, яку вона заподіяла своєї матері. А сина вона звернула в квітка волошка, сказавши, що люди будуть брати його для букетів і освячувати в церкві