Утворіть пасивні дієприкметники минулого часу. проілюструйте, від якої основи дієслова і за якого суфікса вони утворені. заштрихувати, відкрити, перетворити, поставити, залишити, озброїти, розбити, прожити, переконати, вимостити, схопити, посіяти.

Заштрихований, відкритий, перетворений, поставлений, залишений, озброєний, розбитий, прожитий, переконаний, вимощений, схоплений, посіяний.

Кожен з нас є особистістю. Кожна людина унікальна. Тим чи іншим чином ми відрізняємось одне від одного. Однією з рис є характер. В кожної людини він свій, індивідуальний. Зустріти людей з однаковісінькими характерами складно. І від нього залежить поведінка людини в різних ситуаціях. А як відомо, кожен наш рух впливає на майбутнє, кожне наше слово може стати вирішальним. Характер формується від народження. З моменту першого контакту із суспільством. З кожним роком людина дорослішає, а з віком змінюється її поведінка. 
Добра, чемна людина ніколи не зробить нічого, що могло б нашкодити іншому. З такими особами завжди приємно мати справу, і перевага надається саме таким при влаштуванні на роботу чи вступі до ВНЗ. Але запальний характер може зіграти з вами злий жарт, а особливо на співбесіді. Твердий характер-це запорука успіху. М'який, поступливий-гарант невдач напротязі всього життя. Є багато літературних героїв, які засвідчують вирішальну роль характера в долі людини: Григорій Многогрішний, Остап та Андрій Бульбенки і ще багато інших. В історії багатьох держав є видатні політичні діячі, які можуть стати прикладом для наслідування. Маргарет Тетчер свого часу впровадила низку реформ, які стали вирішальними у розвитку Британії, хоча ніхто з її команди не вірив у правильність прийнятого рішення та успіх її програми. Вона твердо стояла на своєму і досягла певного успіху. 
Тож не тільки хтось чи щось матеріальне творить нашу долю, а й характер людини бере в цьому участь. Ці речі нерозлучні і міцно зв'язані на все життя. Характер є повноцінним творцем нашого життя.

Мабуть, не буде секретом, коли скажу, що всі країни світу мають програми збереження свого національного сільського господарства. Там закупівельні ціни на продукцію гарантують життєвий рівень фермера в середньому на 8-10 відсотків вищим, ніж працівників інших професій. Таким чином компенсується непривабливість його праці. Протекціонізм держави - це й політика оподаткування, соціального розвитку.
А в нас склався інший образ селянина: це – людина в гумових або кирзових чоботях, у фуфайці, влітку – в тапочках або чунях на босу ногу. Щось пристойніше їм купити – часто не по кишені. Якщо ціни підніматимуться і далі угору, то доведеться сільському трудівникові плести постоли.
Ой, як далеко від стирання тієї грані між містом і селом, про яку так здорово співали батьки світлого майбутнього...
Нічим не відрізняються від інших селян нашої незалежної України й прості хлібороби із Копиткова, з якими довелося вести відверту розмову про наболілі проблеми. Все ті ж за-клопотані обличчя, застиглі в чеканні кращих часів, засмаглі й порепані від щоденної праці руки, взуті у недороге взуття ноги. Але вони не хникають, бо є господарями своєї долі. Хтось дає собі раду мозолястими руками, хтось розумом і знаннями, хтось знаходить себе в мистецтві, техніці, бджолярстві, релігії. І якщо не всі пройняті любов’ю до держави, то, принаймні, ті, з якими довелося мені поспілкуватися протягом дня, все ж таки переймаються проблемами України, цінують її культуру й мову, виховують в цьому дусі своїх дітей і внуків. Шанують тут і Тараса Григоровича Шевченка, читають його геніальні твори. В центрі села споруджено погруддя поета (див. фото вгорі), названо його іменем місцеве фермерське господарство.