Альфин должен был сказать фразу и если она была лживой то ему отрубают голову а если правдивой

Запитання 1

звертанням

Запитання 2

іменником у кличному відмінку однини

Запитання 3

не виступає членом речення

Запитання 4

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила (М.Рильський).

Запитання 5

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)

Запитання 6

комою або знаком оклику

Запитання 7

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)

Запитання 8

Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь (Т. Шевченко).

Запитання 9

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Запитання 10

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Запитання 11

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Запитання 12

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).

Відповідь:

Васько стояв перед бабусею і посміхівся від вуха до вуха. Куди там новій копійці! Якби зараз його хтось побачив, заплющив би очі, бо хлопчисько сяяв, мов сонце. Та якраз побачити його ніхто й не міг, хоча ніхто й не збирався ховатися. Доки на голові подарунок того дивного чоловіка, якому Васько допоміг на вулиці, залишиться хлопчик невидимим для всіх.

Щопрада, незнайомець зовсім не так уявляв собі використання шапки-невидимки. Він чомусь був упевнений, що Васько скористається нею під час контрольної роботи чи в іграх з друзями. Ха! Що би він тямив!

Отож стояв Васько посеред кімнати й сяяв. Він уже годину робив те, чого йому давно хотілося, та бабуся не дозволяла. Вона була вже старенька, бачила погано, ходити їй було важко, а коли треба було робити щось із невеликими предметами, ті чомусь усе вислизали з пальців. Та бабуся не давала собі до ні в чому. Вона дратувалася, коли Васько кидався піднімати розсипані речі чи прибирати з дороги стільця, все хотіла робити сама. А хлопчик бачив, як їй важко щось піднімати чи пересувати.

Та сьогодні ба Марічка всьому легко давала раду. Окуляри вже кілька разів дивним чином опинялися у неї під руками. Улюблену вазу, яку вона необачно скинула зі столу, вдалося піймати (ну, так собі вона думала) на льоту. Навіть змогла дотягнутися до гілочки за вікном, а вже ж кілька разів пробувала - не виходило. Бабуся вмостилася в зручне крісло, накинула на ноги плед, який так доречно ніби сам до рук вліз, і задоволено задрімала.

А Васько навшпиньках вислизнув з кімнати і рушив у бік кухні. Маму він теж любить тішити.

Пояснення: