Портрет відомої людини використовуючи іменники, прикметники, дієслово, прислівники​

Вправа2.Необхідність, нещодавно, неписьменний, нетерплячка, незлостивий, немічний, незмірний, невід, невтомно, непоборний, незабаром, нестача.

Вправа 3. Незакінчену роботу дощі та сніги закінчують. Не закінчену вчасно роботу дощі закінчують. За несказане слово не буває соромно. Не обдумане вчасно діло померехтіло й згоріло. Необдумане діло взяло й згоріло. Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. (небо, зорі, місяць)Не висіяне насіння і на той рік не пропаде. Не висіяне насіння і на той рік не пропаде. Хліб не тільки не молочений, а й на тік не волочений.

Тютю́нник Григі́р Миха́йлович (5 грудня 1931, Шилівка, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980, Київ, СРСР) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.

Перша публікація — російськомовна новела «В сумерки» — у журналі «Крестьянка» (1961); наступні твори писав українською мовою. Член Спілки письменників України з 1966 року. Друкували твори Тютюнника в Україні неохоче, нещадно критикували кожен новий твір (деякі так і не були опубліковані за життя письменника).

Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Автор збірок новел «Зав'язь» (1968), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973). Перекладач творів Василя Шукшина, Еріха Распе та ін.

У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний письменник вчинив самогубство в Києві