1 підмет 2 додаток 3 означення 4 обставина А Два на сім – чотирнадцять. Б Обіцяного сім літ чекають. В Не вертаються три брати, По світу блукають. Г Три явори посадила сестра при долині. Д Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів

г тому що там є все і підмет присудок обставина і означення

Національний - [н а цʾ і о н А л' н и й] - 12 літер, 11 звуків. (велика літера - наголошений, як позначати, сподіваюсь, знаєш)
Поняття- [п о н' А т' : а] 7 літер, 6 звуків
Регіональний - [р е г і о н А л' н и й] - 12 л, 11 зв
Місцевий [м' і с ц Е в и йʾ] - 8 л, 8 зв
Частину [ч а с т И н у] - 7л, 7 зв
Провінцію [п р о вʾ І н цʾ і й у] - 9л, 10 зв
Одяг [О д' а х] - 4л, 4 зв
Чужинським [ч у ж И н' с' к и м] - 10л, 9зв
Пануванням [п а н у в А н' : а м] - 10л, 9зв
Символ [с И м в о л] - 6л, 6 зв
Мистецтва [м и с т Е ц т в а] - 9л, 9 зв
Батьківщини [б а т' кʾ і в ш ч И н и]  11л, 11зв
Вірності [вʾ І р н о с тʾ і] 8л, 8зв
Культурного [к у л' т У р н о г о] 11л, 10зв

Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини. Бо мова нерозривно пов'язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв'язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу.
Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, вздгалі існувати. І обов'язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.