На перший склад падає наголос у слові А вітчим, Б засуха, В нести, Г подруга

я думаю что это вариант ответа А

г - подруга

Объяснение:

Здравствуй, ВЕСНА!

Как же давно я не видела тебя. Я очень рада, что ты пришла. Пусть еще лежит снег, но уже слышна первая капель, и воздух наполнен ожиданием чего-то   необычного.  

Весна, я восхищаюсь тобой. Ты умеешь быть разной, умеешь удивить. Весна – ты преображение. Преображение не только природы, но и нас, людей.  

Весна, в чем твой секрет?

Я хочу, хоть на мгновение приблизится к тебе, прикоснутся к тебе, окунутся в твой красочный мир.  Я хочу стать бабочкой, а не куколкой. Пусть это будет прыжок в неизвестность. Я готова к нему. Я готова отдаться в твои руки, нежные и заботливые. Я знаю, ты созидаешь, а не разрушаешь. Ты - моя муза.

Сам(а), если что, подправь, как тебе понравится.

Весна, ти даруєш силу духу й бадьорість тілу, ти змушуєш соки підніматися по стовбурах, ти фарбуєш у зелень крони та даруєш голос птахам! Як не любити тебе, коли ти розминаєш стегна й розправляєш крила, наповнюєш рядки натхненням, а голову — думками про найпрекрасніше?! Як же не чекати твого приходу в суворому підвалі зимових буднів, мріючи про соковиту травичку й лагідне сонечко, про дзвінкий капіж та теплі деньки? Хіба можна не мріяти про тебе, таку далеку й близьку, бажану незалежно від сезону, що оживає яскравою картинкою в моїй уяві?!

Хіба можливо не милуватися тобою, твоїм цілющим свіжим повітрям, що закликає в далекі мандри, тягне назустріч пригодам? Як не пишатися тобою, не дякувати тобі, що дозволяєш розправити плечі після тягучого бруду осені та важких снігових шапок зими? Скажи, як не дарувати тобі рядки, сповнені любові й обожнювання, поваги та поклоніння? Адже дух мій піднісся, і приємне передчуття наповнило легені, наче свіже повітря з присмаком молодого листя. Ще трохи, і хлинуть потоки з очей матінки-природи та забарвиться світ в яскраві кольори. Голови людські збунтуються, вторячи серцям, і ми, немов підлітки, знову будемо впиватися свіжістю роси, шарудіти вночі листами від коханих, мрійливо зітхати до настання ранку.

Весна, що ж ти робиш, кохана, що твориш, бажана?! Хто може зрозуміти тебе, як не ми, народжені в ці теплі, ситі, щасливі весняні місяці, коли земля вже обласкана сонцем, коли небо вже строкате від птахів, а мох набряк від дощу?! Весна, ми, діти твої, любимо тебе! Так обійми ж нас міцніше, рідненька!