Так і знай: допоки родить жито, доки сонце в радості встає, – нашу правду й віру ще не вбито, ще вона у когось в серці є. Щасливим був я двічі: як на сіні Мене віз батько в присмерки осінні І як відчув, що в мене в серці є Те, що належить тільки батькывщині. Чомусь не кожен розуміє, і не написано ніде, якщо душа співать не вміє - сам розум пісню не складе. Скласти схему речення.

Вулиця як така почала формуватися в 2-й половині ХІХ століття, отримавши назву Бериславської, оскільки в її кінці починалася дорога на місто Берислав.Сучасне найменування вулиця отримала за радяньських часів, а саме в 1957 році — з нагоди 40-ліття Жовтневого перевороту 1917).У 1950-60-х роках відбулося «друге народження» вулиці — після початку забудови житлових кварталів навпроти Парку імені Ленінського комсомолу. Тут буди зведені 5-типоверхівки. До цього ж на вулиці розташовувалися винятково індивідуальні споруди, городи та пустирі.З кінця 1960-х років вулиця 40 років Жовтня стала вулицею студентів, адже на ній у 1966 році були побудовані корпуси Політехнічного колледжу, заснованого в 1922 році.

Объяснение:

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

і озерявин проблески скупі.

І той у небі зморений лелека,

і те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

і світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

ідуть уздовж колишніх берегів.