Виконайте тестові завдання. 468 1. Орфографічну помилку допущено в рядку А пів-Аргентини, м'ясо-молочний, телемарафон Б півстоліття, батько-мати, віце-прем'єр В жар-птиця, тихо-тихо, аеро-сани Г заєць-русак, яхт-клуб, екс-президент 2. Префікс з- треба писати в усіх словах рядка А ..копати, ..шити, хитрувати Б ..нести, фотографувати, чистити В ..різати, ..бити, ..чепити г..казати, ..сунути, ..питати 3. Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка А д...ректор, в..сняний, з...млянка Б кал..ндар, в..личезний, плет..во В мереж..во, ап..льсин, підл..тіти Г мар..во, кл..новий, в..лосипед 4. Апостроф треба писати в усіх словах рядка А інтерв..ю, між..ярусний, закип..ятити Б об..їжджати, тьм..яний, трав..янистий В подвір..я, р..яжанка, Лук..яненко Г cв..ятковий, здоров...я, д..ятниця 5.Знак м'якшення на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка А учнівс..кий, смієш..ся, куд..баба Б лікарс..кий, людс..кий, брин..чати В снігурон..ці, промінчик, іл..йон Г барабан..щик, ідал..ня, ткац..кий 6.Правильно утворено дієприкметник у рядку А засохший бутерброд Б наболівше питання В біжачий струмок Г достиглі полуниці

Прислівник — це незмінна самостійна частина мови,  що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.
Сполу́чник — це службова частина мови,  яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.

Сім’я Голованчиків любила обідати на свіжому повітрі, у дворі, за одним столом. Двір у них був розкішний: увесь заріс кропивою, лопухом, високим, більшим за коноплі, чорнобилем, курячою сліпотою, веселим колючим татарником. Цілий ліс стояв у дворі, а посеред того глухого лісу батько викошував на літо маленьку латку-галявинку, щоб збирати було куди дітей, та діти й так розлазилися, губилися в лопухах та під темною й дурноп’янкою бугилою, і догукатися малих бісенят часто не можна було до самої ночі.
На викошеній галявинці стояв у них стіл на одній нозі, на вербовому стовпчику, який прогнив біля землі і хитався. Це був і не стіл, а збита з дошок стільниця. На ній весело товклися вдень горобці, залишаючи за собою біленькі квіточки посліду. Лавки навкруг столу давно попадали, і, щоб на них сидіти, кожного разу діти-голованчики підмощували під них цеглу.
От сімейка всілася обідати. Половину місця за столом займала мати. Звали матір Оляна, Оляна Омелянівна, і була вона біла, пухка, уся розпливалася од пишного тіла. Світилася вона за столом, як тепла, обкупана сонцем хмара над лугом, хмара-паляниця, хмара-лебідка. А як світились її руки з ямочками, а її рум’янці на всю щоку!
Батько Голованчиків, просто Голованчик, сидів проти неї, немов сухий пеньок на дорозі. Він був дрібнуватий від роду, сухоплечий, нервовий, увесь порослий якоюсь наїжаченою темно-рудою щетиною.
Коли вони вдвох, Оляна і Голованчик, виходили на вулицю, сусіди не раз лукаво переморгувалися, виглядали з дворів. Усім кортіло подивитися на цю показну пару. Пливла над землею дорідна Оляна, а коло неї, ледве дістаючи їй до плеча, швиденько тупав Голованчик, щось говорив їй, розтлумачував і тут же блискав прудкими в’їдливими очима у двори, на сусідів. «Ач! – стиха побуркував жінці. – Виглядають! Цирк їм тут!» (В. Близнець, 274 сл.).