Речення з словом невпiзнанно

Усе навкруги було невпізнанно

Відповідь:

Привіт, Олег. Як справи?

-Все нормально. Бачиш, ось морозиво їм.

-А навіщо обгортку кинув на землю?

-Ну то й що? Тут і без мене багато сміття.

-Так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-Що ти маєш на увазі?

-Тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-Ні.

-Але чому це постійно трапляється?

-Бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-То виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? Ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. Навколо нас те, що ми зробили.

-Я підняв обгортку. Пробач, мені дуже соромно. Я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. Тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. Бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

Пояснення:

Воно таке. Що мале, що велике - усе в порiвняннi. Пiдiйшов до людини, що впала, викликав "швидку" - великий вчинок? Та що там, хвилина розмови по мобiлцi. А може ти людинi життя врятував? От шляк трафив, ще б декiлька хвилин прогавили - не вiдкачали б. А подвiр'я приборкати? Ну поробив годину. А тут люди подивилися, чому на тiй багатоповерхiвцi охайно, а в нас такий бардак? Негаразд, треба теж... Туди-сюди, бач - а у нас уже iнша держава. Корупцiя? А ти не давай хабаря, де тодi хабарник його вiзьме? Це вчинок чи нi? Ми - народ. Ми - держава. Якi ми - такою вона буде. А з ворогами якось впоратись можна, Бог до