1.Визначте правильну відповідь: Прийменник - це А) Змінна самостійна частина мови Б) Незмінна самостійна частина мови В) Змінна службова частина мови Г) Незмінна службова частина мови 2. З яким відмінником вживається прийменник у поданому речені? Тече вода з-під явора..Т.Шевченко) А)З родовим Б)Із знахідним В) З місцевим Г) З називним 3) У якому реченні прийменник написано правильно? А)Три явори з попід грому нахилились низько. Б)Під час бою враження Козакова поступово змінювались. В)І про між нас живе ця людина Г)Якось дощ линув посеред ночі 4. Який прийменник слід вставити у реченні на місті крапок? І блідий місяць на ту пору...хмари де-де виглядав А)З Б)Із В)Зі Г) Із-за 5. Укажіть складений прийменник А) Близько. Б)Всупереч. В)Проти. Г)У зв'язку з. 6) Прийменники записані у три колонки. У У 2– складні. У 3– складені. За, понад, у, поперед, згідно з, з-поміж, мимо, у зв'язку з, при, в, заради, відповідно до, із-за, незважаючи на, довкола, до, без. 7) Знайди помилку Знати по газетах – По цілих днях – Добрий по натурі – По напрямку до лісу –

ответ:Жила-была буква П. Она выделялась среди других букв Алфавита. Буква П была очень красивой. У неё было две ножки и прямая, горизонтальная спинка. Буква П хорошо пела, плясала, прыгала. Считалось, что она самая прелестная, самая проницательная, самая праздничная буква.

Но больше всего буква П любила путешествовать.

Она видела пирамиды, любовалась побережьями. Она путешествовала на пароходе и на поезде. Как-то раз судьба забросила букву П в такую даль, где она раньше не бывала.

Это была очень теплая территория. На ней росли папоротники и плющи. Там, не таясь, прогуливались павианы, смело летали попугаи.

И вот однажды буква П увидела потрясающую птицу. Поначалу она показалась ей прелестной. Она ходила с высоко поднятой головой, ступала величаво, царственно. Буква П смотрела на неё с восторгом.

Но вдруг прекрасная птица выросла прямо на глазах. Она стала огромной. Её хвост стал похож на гигантский веер. Буква П испугалась, она решила, что прелестная птица разозлилась на что-то, и ей, букве П, сейчас несдобровать. И тогда Алфавит лишится самой понимающей буквы на свете.

Но прекрасная птица и не думала никого обижать. Она просто подняла свои прелестные перья по привычке, а также по причине отличной погоды.

— Какая красивая птица – павлин маленький жучок-ползучок, остановившийся недалеко от буквы П.

— Павлин! — воскликнула буква П. – Как же я раньше не догадалась, что это именно он.

И она начала порхать. Ведь она была самой порхающей буквой Алфавита. Павлин с улыбкой посмотрел на неё, кивнул, как старой знакомой, и пошел дальше.

А буква П долго смотрела ему вслед, любуясь прекрасным веером.

К вечеру она заторопилась домой, в Алфавит.

— Скорее, скорее домой! Надо рассказать другим буквам Алфавита о павлине, о самой красивой в мире птице!

Объяснение:

ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.

Але найбільше буква П любила подорожувати.

Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.

То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.

І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.

Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.

Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.

— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.

- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.

І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.

А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.

Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.

— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!