Привіт до ть будь ласка мені дуже потрібно зробити це до завтра Складіть складний план твору-опису пам’ятки історії й культури, яку ви оглянули. За планом напишіть твір-опис. Скористайтеся поданими нижче схемами опису. ПАМ’ЯТКИ Схема опису будівлі 1. Загальні враження від будівлі. 2. Відомості про призначення будівлі та місце її розташування. 3. Опис самої будівлі (центральний фасад, його членування, оформлення центрального входу, форма будівлі, наявність колон чи веж тощо 4. Загальне сприймання будівлі в архітектурному ансамблі території. 5. Загальна оцінка пам’ятки та її значення для народу.

Чому саме книгу вважають джерелом знань і називають найбільшим багатством? Адже інформацію можна отримати і з відео, і з аудіозапису? Так, але не зовсім. Науковці стверджують, що саме під час читання ми розвиваємо свій мозок. До того ж, читання художніх творів потребує неабиякої фантазії: читач уявляє собі героїв, їхні характери, дії, тощо. А якщо ми дивимося художній фільм, то всю цю працю за нас вже зробили режисер та актори. Може, глядачу й легше, ніж читачу, але фантазію це не розвиває. Тобто, читання книг є більш корисним, ніж перегляд фільмів, бо книга робить нас розумнішими. А розум не купиш ні за які гроші. Тому, я згоден з тим, що книга - це найбільше багатство.

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: "За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними... був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями". 

З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака пана Енгельгардта, Григорія Шевченка, народився син Тарас. 

Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Хочеться їй самій ще з подругами погуляти, то посадить малого в ямку на вигоні, накаже не вилазити та й майне до гурту. Згада про малого тільки тоді, як із поля покажеться череда. Вітром летить до ямки, а воно сидить. Як побачить Катрю, з плачем викидає рученята. І картає себе Катря, що покинула дитину саму на вулиці. Ідуть вони за село виглядати маму й татка. 

Минають роки... Росте Тарас... Тільки зіп’явся на ноги, почалось дитяче бурлакування, бо батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра нагороді... І мандрує дитина то на леваду, то до ставу, то за сад на могилу... 

Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени — кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок , посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.

Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати: 

—