Вправа Перепишіть текст, вставляючи попущені букви, підкресліть їхВ)ранці пр-бирали в са-ках, прали б-лизну, стригли діткам волос-я, «що(б) (не) лізло». А (у)вечері, коли в церкві правляться «страсті», годилося зб-рігати урочисту тишу навіть (на) вул-ці, а в церкві «(не)куняти». (По)в- ртаючись після служби, віруючі намагалися (до)нести (до)дому «страс-ну» свічку так, що(б) вона (не) згасла, тому робили ліхтарики з кол-орового пап- ру. Полум-ям страс-ної свічки (в)дома випалювали хрести на воротях, на сволоці, «що(б) лиха нечисть хату минала» та (не) забігав (у)двір «поганий собака».

Відповідь: 1. - а; 2. - в; 3. - в; 4. - дерево - дерева, кіт - коти, серце - серця; 5. - жіночий рід: вулиця, радість, чоловічий рід: син, успіх, середній рід: поле, кошеня, щастя,захоплення, левеня; 6. -частина мови - іменник, рід - середній, відмінок - називний, назва - загальна; 7: Н.в. - дорога, промінь, Р.в. - дороги, променя; Д.в. - дорозі, променю, З.в. - дорогу, промінь, О.в. - дорогою, променем, М.в. - (на) дорозі, (на) промені, Кличний - дорого, променю. 8. Сонце вигравало промінням на рум'яному яблуці. Речення просте, поширене неускладнене. Сонце - підмет, вигравало - присудок - підмет і присудок - головні члени речення. Вигравало чим? - промінням - доповнення, вир. іменником в орудному відмінку, вигравало де? - на яблуці обставина місця, вир. іменником у місцевому відмінку, яблуці якому? - рум'яному - означення, вир. прикметником.

У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх. Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти. Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо. Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ. Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї, бо трепетно хвилюється моє серце, коли чую слова: Хата моя, біла хата, Казко тепла й доброти…