Яка частина мови слово "десь"​

прислівник

Объяснение:

У якому-небудь невизначеному місці.

Десь- це невизначений прислівник, що відноситься до групи займенникових прислівників (разом з вказівними, питальними і негативними) За значенням наріччя ''десь'' належить до розряду обстоятельних.

Жили собі колись Іван та Одарка, довго жили, та й не один пуд солі з’їли. Одарка була вередлива, і якось закортіло їй стати як дві краплі води схожою на Памелу Андерсон. І наказала вона Івану, щоб той ішов хоч під три чорти, та дістав гроші на пластичну операцію. Іван обурився, та все ж він кохав дружину, і пішов за тридев’ять земель заробляти гроші. Довго ходив він світом, сім пар чобіт стоптав. Нерідко був він за два кроки до загибелі, та все ж таки повернувся до Одарки. А вона так скучила за ним, що вивчила його фото, як свої п’ять пальців. Дуже зраділа Одарка, і сказала, що їй не треба навіть сім чудес світу, тільки б бути разом. Іван теж зрадів, тим більше, що Одарка й так виглядала на всі сто. І стали вони жити краще ніж жили, а всі негаразди оминали їх десятою дорогою.

Відгомін минулого. Сторінки української міфології
Ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. А це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в Ісуса Христа. Тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. Це був б життя наших предків б гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. Давні українці мали свій Олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. Крім головних божеств: Сварога, Дажбога, Перуна, Велеса, Ярила, Купала, вони поклонялися Сонцю, Місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.
У родинному колі особливими почестями була наділена Берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. З часом Берегиня стає «хатньою» богинею. Вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. Зображалась або вишивалась Берегиня на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. Образ Берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. Невеликі зображення Берегині з глини або міді носили на грудях. Традиційне зображення Берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. Її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. Про це нагадує, зокрема, Київська Оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.