ДАЮ 100Б поставить комы тире и т.д. Кожна людина розумие це понятя по своему.Для когось це маты сто мильйони статкы а для когось це здоровя ридних и близьких. Протягом усього життя розуминня щастя для будь кого зминюеться зявляються нови интересы. Для дитини щастя це мамини обийми для закоханих це зайва година разом для матери щастя це здоровя ии дитини а для бабуси чи дидуся це можливисть побачити онукив. -Всякий свого щастя коваль каже народне присливя. Из ним не можна не погодитись. Ще цикавий вислив такий хто не мае вирного друга той не мае щастя. Хба не правда. -Одже не слид забувати що щастя в нашому жити залежить вид нас самих та вид нид нашого до цього ставлення.

Кожна людина розуміє це поняття по-своєму.  Для когось -  це мати стомільйонні статки,  а для когось - це здоров"я рідних і близьких. Протягом усього життя розуміння щастя для будь-кого змінюється, з"являються нові інтереси. Для дитини щастя - це мамині обійми, для закоханих - це зайва година разом,  для матери щастя - це здоров"я її дитини, а для бабусі чи дідуся - це можливість побачити онуків.

- Всякий свого щастя коваль, - каже народне прислив"я. І з ним не можна не погодитись. Ще цікавий вислів такий: хто не має вірного друга, той не має щастя. Хба не правда?!

Отже, не слід забувати, що щастя в нашому житті залежить від нас самих та від  нашого до цього ставлення.

 

Объяснение:

 

Відповідь:

Привіт, Олег. Як справи?

-Все нормально. Бачиш, ось морозиво їм.

-А навіщо обгортку кинув на землю?

-Ну то й що? Тут і без мене багато сміття.

-Так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-Що ти маєш на увазі?

-Тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-Ні.

-Але чому це постійно трапляється?

-Бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-То виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? Ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. Навколо нас те, що ми зробили.

-Я підняв обгортку. Пробач, мені дуже соромно. Я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. Тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. Бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

Пояснення:

 Книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. У моєму житті книга завжди посідала важливе місце. Я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. Згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. Які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними. 
     
     Книги — морська глибина, 
     Хто в них пірне аж до дна, 
     Той хоч і труду мав досить, 
     Дивнії перли виносить. 
     (І. Франко) 
     
     Коло моїх читацьких інтересів досить широке, але найщиріший відгук у моїй душі мають твори українських письменників. Вразив мене роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»