4. Означення відокремлюється в реченні (розділові знаки пропу A )Омиті росами квіти розтулюють повіки.Б)Налиті соками бруньки круглішали і ледь-ледь лопали.В) з-під порослої виноградною лозою гори зюрчав струмок.Г)Непереможний я сміливою ходою іду в нові незвідані світи.​

Летом я буду отдыхать после долгого учебного года, гулять во дворе с друзьями. У меня немного друзей, мне с ними весело и интересно. Обычно, когда мы собираемся в условленном месте, начинаем с того, что рассказываем друг другу о учебном годе. Каждый из нас рассказывает какую-нибудь забавную историю. Думаю, что в этот раз у меня найдется несколько таких историй. Буду на даче родителям. Моя мама любит цветы, поэтому на даче у нас их много. Поливать цветы мне нравиться.
Но больше всего люблю ходит на рыбалку. Я хожу не один, а с папой. Иногда к нам присоединяются два моих друга. Всегда с нетерпение жду, когда папа освободится от домашних дел и скажет: "Давай завтра сходим на рыбалку". В это лето я хочу пойти ловить рыбу в другое место. Говорят, что там лов лучше. Мы никогда не возвращаемся пустыми. В этот раз тоже должно повезти. Ещё я очень хочу съездить на море, позагарать на пляже и сходить на рыбалку. Я c нетерпением жду самой лучшей поры года!

Роль гумору в житті украхнського народу
Чим відрізняється людина від інших представників флори і фауни Землі? Нехай сперечаються богослови про наявність душі у тварин, нехай біологи досліджують ступінь розумності мавп і дельфінів, одна відмінність встановлена твердо: ніяка істота Землі, крім людини, не здатна жартувати і сміятися. Звичайно, «серйозні» люди стануть заперечувати важливість гумору, зневажливо питаючи, яка користь в простому жарті? Але тут вони абсолютно помиляються: гумор часом служить не тільки корисним, а й життєво важливим цілям. Недарма при королівських дворах протягом багатьох століть вводилася державна посада придворного блазня, який в іронічній формі нагадував придворним і королю, що з будь-якого приводу може існувати і інша точка зору. Як правило, блазень був розумною і тактовною людиною, оскільки невдалий жарт часто коштував життя. Посмішка, як прообраз сміху, виникла кілька десятків тисяч років тому і служила сигналом вітання, безпеки, надійності, забезпеченості, достатку у житті. Коли ми хочемо підтримати і розвеселити іншу людину, ми посміхаємося, жартуємо, розповідаємо анекдоти, показуємо комічність ситуації. Але як люди вміють відрізнити смішне від несмішного, скласти гумористичну розповідь, розсмішити оточуючих? Якій логічної послідовності дій повинна слідувати людина? Яким є неврологічний, фізіологічний і психологічний механізми виникнення сміху? Дослідженню цих питань і присвячені ці міркування. У чому ж полягає роль сміху сьогодні? Насамперед, це засіб направлений на благополучне вирішення напруженої ситуації, адаптації до нової ситуації, запобігання агресії і конфлікту, зняття стресу (позитивні емоції при перегляді гумористичних телепередач). Однак слід враховувати, що будь-який засіб може бути використано і на шкоду людині. Наприклад, надмірне застосування гумору у виховних цілях переходить у глузування, що може викликати у об’єкта насмішок почуття неповноцінності і, як наслідок, агресію. Гумор і сміх є одними з ключових методів отримання доходу, як у формі плати за позитивні емоції (різні гумористичні вистави, атракціони та ігри), так і у формі асоціації з позитивними емоціями (реклама в гумористичних уявленнях, жартівливі ситуації в самому рекламному матеріалі). Окремо слід виділити антирекламу, формування негативного уявлення про особистості і явища шляхом сатири, карикатур, пісень та інших художніх стилів (згадаємо безсмертне «МОЗ попереджає …»). Сміх та гумор відіграє велику роль у навчанні, допомагаючи формуванню логічних понять про нові речі і критичного перегляду поглядів і думок, а також руйнуванню неадекватних життєвих стереотипів – згадаємо іронічні діалоги Сократа. Учні значно легше запам’ятовують будь-який матеріал, якщо він представлений у жартівливій, смішний формі. Нарешті, з моєї точки зору, гумор є частиною мистецтва, методом самовираження людини як учасника, письменника, поета, художника, артиста, тобто як творчої особистості, або як гідного представника нашого суспільства.