1. Укажіть правильне твердження. Уточнюючими називають члени речення, які: а) розширюють зміст речення; б) звужують зміст речення; в) уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення; г) конкретизують зміст сказаного. 2. Укажіть правильне твердження. Відокремлюватися можуть: а) підмет, присудок, обставина; б) додаток, означення, обставина; в) підмет, присудок, означення; г) підмет, додаток, обставина. 3. Яким відокремленим членом речення є виділені в реченні слова? Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа. (Д. Луценко) а)відокремлене означення; б) відокремлена уточнююча обставина; в) відокремлений додаток; г) відокремлена прикладка. 4. Укажіть речення, у якому відокремлене означення виражене дієприкметниковим зворотом. а) Зачаровані подорожні сиділи й мовчали. (М. Коцюбинський) б) Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав. (П. Панч) в) В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці. (М. Коцюбинський) г) А он старе Монастирище, колись козацькеє село. (Т. Шевченко) 5. Укажіть речення з відокремленим додатком. а) Нікого тут нема, крім мене й господині. (М. Рильський) б) Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні. (Панас Мирний) в) Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. (Нар. творч.) г) І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. (О. Гончар) 6. Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена іменником з прийменником. а) Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника… (О. Гончар) б) Незважаючи на вітрець, робилося душно. (Г. Тютюнник) в) Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять. (М. Стельмах) г) У лісі, опріч мене, є ще хтось. (Є. Гуцало) Завдання 7-8 (по ) - 2. 7. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому. 1. Відокремлений уточнюючий член речення 2. Відокремлений додаток 3. Відокремлене означення 4.Відокремлена обставина а) Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману. (Б. Чіп) б) Лев упав і довго, лежачи, стогнав. (Л. Глібов) в) Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа. (Д. Луценко) г) Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч. (Д. Луценко) ґ) Не маю іншого тепла, окрім отчого краю. (В. Баранов) 8. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення і синтаксичною роллю, яку вони виконують. 1. Уточнюючий підмет 2.Уточнюючий присудок 3.Уточнююча обставина місця 4. Уточнююче означення а) Пірат був звичайний пес, трудяга. (О. Довженко) б) Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що не питав. (В. Дрозд) в) І тут, в Америці, живу я Україною. (А. Кацнельсон) г) Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос. (М. Вовчок) ґ) Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий. (В. Дрозд) Завдання 9 (по за кожне речення) - 3 б. 9. Виконайте синтаксичний розбір трьох речень. а) Матір моя, Марія, читати мене навчила. б) Кожен птах, свою пісню співаючи, здіймається до небес. в) Тонкий знавець фольклору, Максим Рильський записував і зберігав його для історії. Завдання 10(власне висловлювання) - 3 б. Напишіть невелике оповідання з обрамлення ( в оповідання є початок і кінець Одного разу ми з дідусем пішли на риболовлю. Там він розказав мені історію, яка трапилася з ним у дитинстві... (продовження оповідання) Коли дідусь закінчив розповідь, я зовсім по-іншому подивився на нього. Я ніколи і не здогадувався, що мій дідусь – справжній герой. Орієнтовний обсяг роботи – 10-12 речень.

1)а

2)г

3)в

4)а

5)а

6)б

7)г

8)а

Больше не знаю

Объяснение:

Український мовленнєвий етикет передбачає властиві українцям національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, утілені в системі стійких формул і виразів для прийнятих і запропонованих суспільством ситуацій чемного контакту зі співбесідником. До таких ситуацій належать: звертання до співрозмовника та привернення його уваги, вітання, знайомство, вдячність, пробачення, прощання тощо.

У кожній життєвій ситуації мають застосовуватися відповідні вислови. Це вітання типу: «Слава Ісусу Христу», «Христос народився» (на Різдво), «Христос воскрес» (на Великдень), «Доброго ранку», «Добрий день», «Добрий вечір», «Зі святом»; прощання: «До побачення», «Бувайте здорові», «До вечора», «До зустрічі», «До завтра», «Прощавайте», «На все добре»; вдячності: «Дякую», «Щиро вдячний».

Українська народна педагогіка з до національного мовленнєвого етикету вчить нас формувати щирі та доброзичливі взаємини з людьми. В її арсеналі чимало цінних порад, які втілені в афоризмах: «Що маєш казати, то наперед обміркуй», «Дав слово - виконай його», «Слухай тисячу разів, а говори один раз», «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше».

Народна педагогіка дуже вимоглива до дотримання мовленнєвого етикету, бо це основа доброго ладу між людьми, ознака високої духовності та людської краси. Згадаймо народну пісню «Ой у полі нивка». Козак, який їхав з України», зустрівши дівчину, яка жито «жала й сіла спочивати», «мусив шапку зняти, добрий день сказати», тобто привітатися і побажати їй успіху в роботі: «Помагай Біг, дівчинонько, теж жито жати». Може, й завдяки цьому між ними склалися прекрасні стосунки.

В Україні батьки змалку призвичаюють дітей до мовленнєвого етикету. Дитя щойно зіп'ялося на ноги чи навіть ще сидить у колисці, а його вже привчають при зустрічі слухати вітання «Здоров! Рости великий», а при прощаннях казати «па-па» і привітно з усмішкою махати ручкою. Увагу дітей до мовленнєвого етикету привертають і народні казки.

В українському мовленнєвому етикеті є чіткі правила, хто з ким, коли і як повинен вітатися: молодший першим вітається з людиною старшого віку, чоловік - із жінкою (чи юнак з дівчиною). А у приміщенні першим вітається той, хто заходить: «Добрий день», «Доброго вечора», «Доброго ранку». Залишаючи приміщення, кажуть: «До побачення», «Бувайте здорові». У селі традиційно вітаються з усіма односельцями і навіть з незнайомими людьми.

Основна вимога мовленнєвого етикету - увічливість, статечність, пристойність, уважність і чемність співрозмовників. Справді, вихована людина поштиво розмовляє завжди, скрізь і з усіма. Народна практика живого спілкування багата на слова ввічливості, які ще називають чарівними.

Українське виховання застерігає дітей і молодь від уживання грубих, лайливих, образливих слів. Осуджуються ті батьки, які сваряться при дітях. Сварки породжують потворність у взаєминах. «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син кусається», - каже народне прислів'я. У мовному спілкуванні красивим є тільки те, що сприяє пристойним людським стосункам.

А тому негарно мовчати, коли треба говорити, і негарно говорити, коли треба мовчати. Про мовчунів у народі кажуть: «Мовчить, як пень», «Мовчить, як води в рот набрав». Схвалюючи людей, які добре володіють мовою («За словом у кишеню не полізе»), народна педагогіка водночас засуджує порожню балаканину, зайві, фальшиві прикраси в мові («Красно говорить, а слухати нічого»). Та найбільше дістається базікам: «Язиком сяк і так, а ділом ніяк», «Базіка - мовний каліка», «Бесіди багато, а розуму мало».

Український мовленнєвий етикет - то велика духовна сила, яка відстоює нас як націю. Ось чому різні поневолювачі України, прагнучи денаціоналізувати українців, намагалися спотворити наш мовленнєвий етикет і запровадити чужинський. І дещо їм таки вдалося. Скажімо, у багатьох сім'ях діти, звертаючись до своїх батьків, дідусів і бабусь, уживають займенник «ти» замість нашого традиційного українського пошанного «Ви». Чуже, не властиве українському етикету і звертання по батькові, бо принижує жінку-матір. Якщо вже називати батька, то треба не забувати і про матір (наприклад, «син Василя і Галини», «донька Миколи і Катерини»), або не називати нікого, адже називаючи одного, ми применшуємо роль того, кого не називаємо, а конче мусили б назвати. Тому за українським мовленнєвим етикетом ім'я поєднується з прізвищем.

ми розуміємо, що кожній людині потрібні знання у повсякденному житті. Треба вміти читати, писати, рахувати. Сучасну людину оточує багато техніки не тільки на виробництві, але й у побуті. Потрібні знання, щоб розібратися у всьому різноманітті навколишнього світу.

Вчитися необхідно, щоб отримати гарні знання. Освічена людина відчуває себе впевнено, у неї багато друзів. У наш час, щоб отримати гарну роботу, необхідні глибокі і різносторонні знання, володіння іноземними мовами. Школа допомагає нам отримати основу знань, навчає культурі спілкування.

Я думаю, учитися потрібно для того, щоб стати необхідним багатьом. Адже з розумною, тобто з грамотною по-справжньому людиною, усі хочуть спілкуватися, дружити, проводити цікаво час. А я вважаю, що це щастя, коли поруч із тобою люди з різними характерами й звичками, різним життєвим досвідом і умінням.