Позначити рядок, у якому всі дієслова записані в неозначеній формі. А. Думати, мовчати, рахувати. Б. Говорити, пишуть, ріжуть. В. Дарувати, кипить, дивитися. 4. Позначити рядок, у словах якого відбувається чергування приголосних. А. Нога, вода, каша. Б. Яблуко, муха, риба. В. Крига, кожух, рука. 5. Скласти і записати словосполучення із числівниками у родовому відмінку. 16 (зошит) 60 (липи) 50 (груші) 6. Визначити, до якої особи належать кожен рядок слів. Чекає, шукає, ідуть, плескають. Мрію, сумую, радимо, говоримо. Везеш, майструєш, будуєте, працюєте.

1а

Объяснение:

уви больше не знаю

Несподівана знахідка
Народне оповідання Полтавщини

Моє мальовниче селище розташоване у звичайній для мене місцевості: нічого особливого тут не трапляється, жителі живуть звичайним життям. Але я б хотіла розповісти історію, яка трапилася зі мною влітку на День мого народження саме у моєму рідному селі. Тато на День народження подарував мені фотоапарат, а також пообіцяв взяти із собою на нічну риболовлю.

І ось наш човен пливе серединою річки. Ясна смуга світла від місяця на воді все ширшає, сяє золотим сяйвом, сягає по річці, неначе золота дорога в якийсь рай, у якесь мрійне царство. Прибувши на острів, тато поклав вудочки, поставив намет та розвів вогонь. Я від радощів фотографувала все, що мені подобалося. Ось по тихенькому стеблі повзе працьовита мурашка, на гілці співає свою пісню пташка, а на воді цвітуть гарні водяні лілії.

Аж ось заходить вечір. Кудись ховаються останні шуми і відгуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне марево, а вже над ним у темряві зажевріла вечірня зоря. А місяць, що млів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі відразу ожив і засвітився чарівним вогнем. Мені захотілося сфотографувати цю красу. Від того, що я побачила через фотооб’єктив, у мене перехопило подих. На небі серед величезного розмаїття зірок пливла літаюча тарілка. Спочатку це була малопомітна цятка. Та чим ближче вона наближалася до острова, тим чіткіше було видно її контури. Вона виявилася геть такою, як в книжках та газетах. Я гала за її польотом, як зачарована. То була дивна казкова ніч. Коли настав ранок, мені здалося, що то все наснилося.

Повернувшись додому з татом, я на певний час забула ту чарівну ніч, але яким було моє здивування, коли, проявивши плівку, на нічному зоряному небі ми всі побачили силует літаючої тарілки. Може, то прибульці так вітали мене з Днем народження?

Зачем нужны вежлИвые слова.

Мы часто обращаемся к людям с разными Никогда не откажут в если вместе с обращением мы скажем и "волшебные" слова. Это слова вежливости. Почему же они волшебные?
Если сказать:"Дай мне карандаш!" - это звучит как приказ. Ну, кто же захочет, чтоб ему приказывали? А если вставить "волшебное" слово? - "Дай мне будь любезен, дай мне карандаш!" - то кто же откажет в такой И благодарить всегда тоже надо - говорить " ", желать здоровья - "здравствуйте", добра - "доброе утро", "доброго пути", "доброй ночи".
Вежливые слова говорят о нашей воспитанности, об отношении к людям. У вежливого человека всегда больше друзей, ему с большей охотой в трудной ситуации, больше доверяют. Недаром гласит пословица:"Кто с добром ходит да тёплым словом просит, тому бог да судьба удачу носит".