Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
1.
Г Цілий день лелеки тільки те й робили, що товклись на хаті.
2.
В Сором сказати, що нині фізкультура зовсім знищила балет.
3.
Г Нарешті лелеки обліпили хату так, що вона побіліла й зверху.
4.
Б Оте тукання костура нагадує дівчині, як падають яблука.
5.
Д Поле, зітхаючи вранці сивими кучматими туманами, думало, що пора готуватись до перших морозів.
6.
Д Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять.
7.
Б Якось одного разу над Десною підслухав я вночі, на сіні лежачи й дивлячись на зорі, як після денної важкої праці коні розмовляли між собою, пасучись.
8.
А Явір прислухався, як поступово засинає навколо нього все: і всохлі полини, і смутний обрій, і ожереди віддалік.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
3. У якому реченні є пряма мова? А Українці кажуть, що чужа хата не гріє. Б «Чужа хата не гріє» - це прислів’я. В Українці кажуть: «Чужа хата не гріє». 4. У якому реченні неправильно поставлено розділові знаки? А «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», писав Т. Шевченко. Б «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», - писав Т. Шевченко. В Т. Шевченко писав: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». 5. У якому реченні правильно поставлено розділові знаки? А Т. Шевченко закликав – «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!» Б Шевченко закликав: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь! В Шевченко закликав: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!» 6. Правильно поставлено розділові знаки в усіх реченнях, КРІМ А «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» - писала Ліна Костенко. Б «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», - писала Ліна Костенко. В Л. Костенко писала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
3 - В; 4 - А; 5 - В; 6- А.
Объяснение: