. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Я хочу жити без прикрас. Без тих гучних банкетів і лахміття. Яке мені здається сміттям. Що полонило нерозумних нас. А 3 Б 4 В 5 Г 6 Д 7

Я хочу жити просто, без прикрас.

Без тих гучних банкетів і лахміття.

Яке мені здається просто сміттям.

Що полонило нерозумних нас.

Б 4

Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку.З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій.

На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори.

Праворуч стоять хатинки, зроблені з дерева. Вони ховаються в барвах рослин. Над ними височіють дерева на довгих ніжках. Усі рослини вбрані в золоті, червоні та зелені одежини. За будинками видніються гори. Вони вражають нас своєю величчю. Також ми бачимо на картині, що погода не дуже весела.  Ось - ось розпочнеться дощик.

У нашої неньки України сила - силенна таких живописних куточків природи, один з яких ми бачимо на данному творінні митця.

Коли я дивлюсь на цю картину, мені дуже хочеться потрапити у це саме місце і насолодитись приємними враженнями від спілкування з природою.

Объяснение: или можно такой

На передньому плані картини бачимо невеличкий струмок. В ньому чітко відображено сіруватий колір осіннього неба. Дерева вкриті пізнім золотом, а кущі, що зображені зліва сяють багрянцем.

По центру картини намальовано будиночок. Він є доволі невиразним і теж передає осінній настрій. Здається, що тут зображено середину жовтня – листя вже змінило барви, але ще не опало.

На задньому плані художник окреслив лінію гір, які доповнюють картину. Перед ними видніються високі смереки.

Картина оповита легким сумом, але вона передає спокій тому, хто буде на неї дивитися.

Відповідь:

1. Одного дня самотній Будда знічев’‎я походжав берегом річки (озера) Лотосів.  

2. У раю був обід (ранок).

3. Той Кандата, великий імператор (лиходій), за життя грабував (вбивав) людей, підпалював їхні поля (оселі) й учинив чимало інших добрих справ (злочинів).

4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу (стежку) повзе жучок (павучок).  

5. Там, на дні пекла, у Крижаному (Кривавому) озері борсався Кандата.  

6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж весело заспівав (сплеснув у долоні).

7. А тим часом купки (тисячі й тисячі) грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.  

8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору! (Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!)».  

9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору (розірвалася саме над Кандатою), і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю (зник у темряві).  

10. Обличчя Будди просвітліло (посмутніло), і він пустився йти далі.  

11. Мабуть, добродушним (жалюгідним) здався йому Кандата.  

12. У раю бралося до вечора (полудня).