Уважно Роздивіться малюнок на ньому зображено до якої країни відноситься коли відбулася подія​

 

              

                  Осінь.

          Осінь   -  золота пора року. Недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  Адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  Після   довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

        Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:   червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

       Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.

       Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

        Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

            « … Падає , падає листя

                   Листя в саду мерехтить.

                   Жовте , яскраво-вогнисте

                   Тихо за вітром летить… . »

      Мені також подобається гати , як з дерев плавно

 опадають  пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

         Напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

 найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

 Та все ж таки як тільки гарно  восени!

                                  

Якось навесні під дахом нашого будинку з’явилось дивне гніздечко. Бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. Виявляється, ці пташки будують свої гнізда з глини на стінах будинків. Я став гати за господарями гніздечка — витонченими ластівками. Здавалося, що вони зроблені з порцеляни. Їх точені чорно-сині фігурки з білосніжними грудками переливалися на сонечку. Ластівки радували нас тихими невигадливими пісеньками. Коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і мошок. Минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама- ластівка стала вчити їх літати. Пташенята були дуже смішними і неповороткими. Але не встигли ми озирнутися, як з кумедних малят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів. Восени ластівки відлетіли у вирій. Але ми не сумували, тому що знали, навесні вони обов’язково повернуться. Існує прикмета: якщо ластівка оселиться біля вашого будинку, то там оселиться щастя.