Прочитайте текст. Виконайте завдання після нього.Тієї ночі на Січі мало хто спав. Цілу ніч гомоніло, (1)начебто при пожежі. А другого дня, як тільки стало на світ, хлопці сиділи вже рядком на січових валах і придивлялися, як козаки перевозили (2)за ріку коней, вози з припасами на великих чайках.– Чи ти (3)вже бачив коли таке? – питав Івась Андрія.– (4)Ой, чи раз! Звідсіля (5)й більше війська виходило (А. Чайковський9. З'ясуйте, якими частинами мови ви­ражені слова, позначені цифрами:А прийменникБ сполучникВ часткаГ вигук​

Відповідь:1- Б, 2- А, 3- В, 4- Г, 5- В

Пояснення:

Нарешті настала весна

Нарешті настала весна. Скільки радості вона принесла людям, тваринам, птахам. Здавна прихід весни зустрічали веселим святом масляниця. На це свято пекли млинці, вони уособлювали сонце. Спалювали опудало, таким чином проганяли зиму. Люди намагалися якомога швидше закликати в свої краї весну.

І зараз залишилося веселе свято масляниця, проте його вже не так святкують. Але тим не менше люди як і раніше радіють приходу весни. Весна настала і принесла з собою тепло, сонечко. Як набридла холодна зима, так хочеться скинути важкі шуби.

Весна прийшла. Сніговій королеві довелося поступитися їй, хоча цього так не хотілося робити. Всюди починають весело щебетати горобці. Дзвінко дзюрчать струмки.

І ось незабаром починають цвісти яблуні, груші, сливи, вишні. Це найкрасивіший час навесні. Яка краса! Дерева обсипані білим цвітом, а який аромат ширяє в повітрі. Не дарма стільки віршів, пісень присвячується цій прекрасній порі року. Дивишся на всю цю красу і душа радіє.

А як красиво на світанку, коли перші сонячні промені ковзають по сонному саду. У цю мить усе світиться рожевим світлом. Сонце піднімається вище і ось уже яблуні стають білими. Вся трава усипана мільйонами діамантів, які іскряться, сяють, переливаються. Але сонце піднялося з-за обрію і казка розтанула.

Ліс узимку

Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.