Розкажіть про особливості структури складних речень із сурядним і підрядним зв'язком. наведіть приклад

Складне речення, у якому поєднуються різні види зв'язку, називається складним з різними видами зв’язку.

Серед таких речень розрізняють речення із сурядним і підрядним зв'язком та речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком.

У складному реченні із сурядним і підрядним зв'язком одні частини з'єднуються сурядними сполучниками, а інші - підрядними сполучниками чи сполучними словамиСкладні речення із сурядним і підрядним зв'язком можуть мати різну будову:

- дві або більше частини з'єднані сурядним зв'язком, від однієї з них залежить одна або кілька підрядних: Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну;

- дві або більше частини з'єднані сурядним зв'язком, від кожної з них залежить одна або кілька підрядних: Щаслива ти, дорого, якою ми ідем, і пісня та щаслива, що в серці ми несем;

- дві або більше частини з'єднані сурядним зв'язком і мають спільну підрядну частину: Коли в лісах іще ревли буй-тури, Даждьбогу сонце приміряло німб і люди чорноліської культури жили, співали, сіяли свій хліб.

Між двома головними частинами, з'єднаними одиничним сполучником чи, або, та (в значенні і), і (й), якщо вони мають спільну підрядну частину, кому не ставимо

1)черговий (орфограма: букви е-и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів).
2)боротьба (орфограма: букви, що позначають звуки, які уподібнюють ся).
3)спитати (орфограма: букви з-с у префіксах з-(с-).
4)бджола (орфограмма: букви е, о після ж, ч, ш, щ).
5)нікого, ні в кому і т. ін. (орфограмма: ні з займенниками).
6)вільний, відповідь, учитель (орфограмма: м'який знак після д, т, з, с, ц, л, н, дз, якими закінчується склад)
7)гір-гора, хміль-хмелю, річ-речі (орфограмма: букви о, е, і в коренях іменників).
8)обличчя, рілля і т. ін. (орфограмма: подвоєні букви у коренях слів).
9)пам'ять, бур'ян, але: медвяний, свят­ковий (орфограмма: апостроф)
10)зорепад, атомохід, півгривні, пів-Європи, загс (орфограмма:написання разом і через дефіс складних іменників, складноскорочених слів).

Ажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.