Редагування потребує речення А Кинувши оком на полиці книжкової шафи, достеменно знаєш, до кого ти завітав у гості. Б Упорядковуючи свою бібліотеку, пам’ятай про тематичну спорідненість друкованих видань. В Хтось розставляє книжки на полицях, орієнтуючись на колір і на матеріал палітурок. Г Не маючи можливості прочитати все, що є, у тебе повинно бути стільки книг, скільки спроможний осягнути. Д Поєднуючи цікавий зміст та оригінальне оформлення, книга може стати ще й справжнім раритетом, пам’яткою культури.

Редагування потребує речення:

Г Не маючи можливості прочитати все, що є, у тебе повинно бути стільки книг, скільки спроможний осягнути.

Відповідь:

Г)

Пояснення:

Пояснення

Дідусь сидів на лавці і про шось думав.
-Дідусю, про що ти думаєш?-спитав радісний онук
Дідусь лагідно поглянув на малого:
- Да ось думаю який ти у мене чудовий!
- А мені бабуся сказала.що ти сам будинок збудував оцей!- тикнув пальцем хлопчина на старенький будиночок .
-Та-ак.-поважно відповів дід.- Сам збудував.
- Але навіщо? Це ж ,напевно ,так тяжко.-  задумався онук
-Так ,тяжко,але тепер ти можеш гратися тут скільки захочеш! А коли мене не буде,милий мій,будеш тут жити.
- Коли я буду велики,то куплю собі дім,великий такий!
-хахахаха- засміявся дідусь.
-Запам*ятай лише одне,шоб ти на світі не робив,де б не жив, завжди роби людям добро. Не залишай світ без свого сліду.-дідусь посміхнувся і зайшов у дім.
Хлопчик засунув руку у кишеню,де лежала цукерка,і міцно тримаючи її підбіг до сусіднього двору.
- доброго дня! - крикнув він на все подвір*я.
-І тобі доброго!-відповіла сусідська дівчинка.
Хлопчина миття дав їй у руку цукерку і  нічого не сказавши побіг родісно посміхаючись.
-

Промокші наскрізь ноги. Холодні вуха, вуса від латте та мокре волосся. Днхто глянучи на це в одному образі скаже: який це невимовний жах, але я стоячи на автобусній зупинці без парасольки бачу в цьому лише плюси. Бо знаю, що після довгого проливного дощу я глянучи на сіре небо та побачу як сонце пробивається крізь пітьму і створює солодку дещо ванільну веселку. Вона піднесе мене та наповнить радістью бо від такого невимовного почуття я буду почуватися щасливою. Щасливою та цілком задоволеною від дійсності. Люди стоять похмурі бо всі як один впевнені, що понеділок жахливий день. Але посміхаючись я не хочу зациклювати свій погляд на них бо в очах моіх відбиваеться вона солодка с цукровою пудрою веселка. Мені здаеться що цей день один з найкращих не знаю чому але я мабуть починаю розуміти що усе найкраще ствоюємо саме ми!

23.09.2013 ( К.М )