1. Не всі композитори в дитинстві навчалися в музичній школі. (музикальній - калька з російської)
2. На захід запросили тільки зірок шоу-бізнесу. (відомих зірок - тавтологія)
3. Це хибна адреса, тому що будинку 112 на вулиці Коцюбинського немає. (невірний — який не заслуговує довіри)
4. Автобіографію я написав за двадцять хвилин. (своя автобіографія - тавтологія)
5. Настала тиша — ні пари з уст.
6. Працівники фірми «Світанок» виконали свою роботу раніше встановленого терміну. (тавтології)
7. Весь тиждень ми працювали, а на вихідних поїхали відпочивати за місто. (калька з російської)
8. Від нестачі кисню можна знепритомніти. (калька з російської)
9. Наша вулиця має ім’я композитора Веделя. (калька з російської)
10. Не хвилюйся, що не виходить — кажуть же: перший млинець нанівець. (калька з російської)
11. Любов до природи — лейтмотив «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. (тавтологія)
1. Не всі композитори в дитинстві навчалися в музичній школі. 2. На цей захід запросили тільки зірок шоу-бізнесу. 3. Це неправильна адреса, бо будинку 112 на вулиці Коцюбин ського немає. 4. Свою біографію я написав за двадцять хвилин. 5. Настала тиша — ні пари з уст. 6. Працівники фірми «Світанок» виконали свою роботу раніше встановленого терміну. 7. Весь тиждень ми працювали, а на вихідні поїхали відпочивати за місто. 8. Від нестачі кисню можна знепритомніти. 9. Наша вулиця названа на честь композитора Веделя. 10. Не хвилюйся, що не виходить — кажуть же: перший млинець нанівець. 11. Любов до природи — основний мотив «Мисливських усмішок» Остапа Вишні.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір роздум на тему осінній ранок
ответ:Ранній осінній ранок. Замріяна природа дрімає…
Приємно вдихнути свіжість холодного повітря. По берегах річки здійнялися густі ранкові тумани. І якось боязко вдивлятися в цю густу туманну вогкість. Всі предмети набувають обрисів чогось таємничого й невідомого.
Ось схилилося щось над річкою, над масивним берегом химерне зображення жінки з коромислом… Може, я потрапив у казку? І тут на мить туман трохи розсіюється, і я бачу перед собою плакучу вербу, що схилила свої кучеряві гілки до води. Вода темна й холодна. Здається, вона таїть в собі багато цікавого, незвіданого… Рибалки люблять ось так у тиші закинути самотню вудку. І нехай осіннє клювання не завжди найвдаліше, але саме стикання з природою — це вже диво.
День обіцяє бути похмурим… Аж раптом серед густих хмар пробивається сонечко. Туман повільно зникає. Злегка дме прохолодний вітерець, нагадуючи, що надворі — осінь.
Несподівано звідкись припливає самотня хмаринка-мандрівниця і сипле холодним сумовитим дощем. Сонечко, не бажаючи поступатися своїми правами, знову визирає з-за хмар. Дощик посріблив пожухлу траву, і вона щасливо посміхнулася назустріч новому дню. Їй невтямки, що зовсім скоро на цілих три-чотири місяці доведеться заснути та прокинутися оновленою тільки навесні. Дме холодний вітерець, але ще не такий нещадний, як пізньої осені, напередодні настання зимових холодів.