У ХVІІІ столітті шведський король Густав ІІІ наказав провести такий експеримент: братам-близнюкам, засудженим до смертної кари, вирок, замість накидати петлю на шию, замінили довічним ув’язненням, але з умовою, що одному щодня даватимуть велику порцію кави, а іншому – чаю. (2) Обом злочинцям створили однаково пристойні умови. (3) Два медики-професори не спускали очей із піддослідних: хто ж, захворівши, підтвердить [...] про шкідливість якогось із напоїв. (4) Але чекати довелося надзвичайно довго. (5) Ось відійшов у небуття перший 2 учений, згодом – другий, короля було вбито... (6) Натомість обидва кандидати в небіжчики топтали ряст смакуючи свої «отруйні» напої. (7) Ініціатори експерименту так і не дізналися, що першим помер «поціновувач» чаю, щоправда, у 83 роки... 7. Фразеологізму НЕМАЄ в реченні А першому Б третьому В п’ятому Г шостому 8. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А першому Б третьому В п’ятому Г шостому 9. Замість пропуску в третьому реченні можуть бути всі слова, ОКРІМ А гіпотезу Б аксіому В версію Г припущення 10. У формі називного відмінка в тексті вжито виділене слово А експеримент Б вирок В умови Г кандидати

ответ:7а

8а

9б

10г

Объяснение:

7. Фразеологізму НЕМАЄ в реченні:

А першому

8. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:

Г шостому

9. Замість пропуску в третьому реченні можуть бути всі слова, ОКРІМ:

Б аксіому

10. У формі називного відмінка в тексті вжито виділене слово:

Г кандидати

Н.в. (хто?що?)                    п`ятдесят          
Р.в.  (кого?чого?)               п`ятдесяти                         
Д.в.  (кому?чому?)             п`ятдесяти,  п`ятдесятьом            
З.в.   (кого?що?)                 п`ятдесят,  п`ятдесятьох                        
О.в.  (ким?чим?)                п`ятдесятьма,  п`ятдесятьома                 
М.в. (на кому?на чому?)  (…)п`ятдесяти,   (…)п`ятдесятьох      
                                              п’ятсот
п’ятисот
п’ятистам
п’ятсот
п’ятьмастами
на п’ятистах
          

Весна. Після холодної суворої зими, яка змушувала тіло покриватися мурахами, через пробиваючий холод, це слово звучить, ніби щось найпрекрасніше та найтепліше.
По-перше, для мене весна — це ковток чистого та свіжого повітря. Це змога набратися сил, шанс розкрити та показати себе, та й взагалі це процвітання. Хочеться жити та радіти, торкатися до всього, аби точно впевнитися, що настала весна. Кожної весни на початку березня ми з батьком гуляємо по лісу, галявинах та шукаємо наймогутніші верби. Через тиждень ми повертаємося та видобуваємо смачний та неповторний березовий сік. Доки капля за каплею в пляшку крапає сік, я прислухаюся до шелесту листя, торкаюся сухої кори, вдихаю п’янкий та неймовірний аромат. І це робить мене настільки живою та справжньою, що я точно знаю. Це вона... Вона — справжня весна.
По-друге, нові відчуття, які приходять разом з весною, — це її подарунки. Ти наче після довгої сплячки прокидаєшся та оживаєш. Все починає співати, сміятися та бриніти. І ти розумієш, що життя починається. Не можу не згадати неймовірний вірш Лесі Українки « Давня весна», у якому поетеса так щиро, точно та сильно описала справжню п’янку весну. Весну, яка навіть важкохвору людину змусить піднятися та повірити в свої сили.
Отже, весняне пробудження — це не тільки відновлення природи, це ще й душі людської процвітання.