Уважно читайте речення. Напишіть дієслова руху, які підходять за змістом. Я люблю гуляти Києвом і часто буваю біля метро «Арсенальна». Минулої неділі я також вирішив … туди. О 12 годині ми з другом … з гуртожитку. До метро ми звичайно … пішки. Ми … через парк, … у метро й … до потрібної станції. Коли ми … з метро, ми … до Маріїнського палацу. Ми … через старий парк, … навколо майданчика, звідки можна побачити Дніпро, і … зеленими алеями. Ми … через невеликий міст, … повз цікаву будівлю Театру ляльок і … до гуртожитку о 6 годині вечора.​

Объяснение:

. І кликав день в (неміряні світи (Я. Шпорта). 2. Причаїлися гори, заворожені красою ніколи небачених степів (О. Гончар). 3. Степ квітував. Незайманий, звіку не ораний, високотравний (О. Гончар). 4. Треба було перейти рівне, незаросле й не закрите плавнями місце (М. Коцюбинський). 5. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не обгороджені тинами (І. Нечуй-Левицький). 6. Мікроскоп відкрив людині світ, небачений простим оком. 7. Партизан опинився перед річкою, вражений несподіваною перешкодою (Ю. Збанацький). 8. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди (М. Коцюбинський).

           Життя є молодість, труд і любов. Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. Усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. На заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне. Бо другої молодості немає у світі.

            Труд, як материна рука, веде нас по стежці. Він є вірним другом. Він не зраджує. У радісній знемозі він пахтить, як дорога.

            Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. Вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь маля. Вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить.

(За Ю. Яновським)