Визначте тему та головну думку тексту: Значний вплив на формування національного характеру українця здійснило географічне середовище. Безмежні степи, м’які хвилі золотого колосся, прозорість тихих річок, яскраве сонце під синім куполом неба — усе це породило в українця мрійливість, чуйність, щирість, сердечність, сентиментальність і глибоку емоційність. Який сам українець, така і його мова: мелодійна. Співуча, м’яка й ніжна. Природа привнесла у світосприйняття українця увагу й повагу до світу та всіх людей. Наслідком стала висока духовність українців та їхня спроможність до створення високих духовних цінностей. Внеском українців у світову культуру стали українські ікони, український фольклор, українська наука та українське мистецтво.

Тема: вплив різних факторів на національний характер українця

Головна думка: донести читачу вплив природи, географічного положення та культури на національний характер українця

Значні цінності українського характеру.

Объяснение:

Книжка, книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу; набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називають сторінками.

Книжка є об’єктом вивчення книгознавства. Описом книг й інформуванням про них читачів займається бібліографія.

Як матеріал для письма в різний час використовували кору дерева, полотно, глиняні таблички, шкіру, папірус, пергамент.

Сувій був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V-IV ст. до н. е., у Давньому Римі — з III—II ст. до н. е.

В античні часи сувій був основною формою рукописної книги. Книга складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зшивалися у сувій.

Рукописна книга — кодекс, що містить твір художнього, релігійного, юридичного змісту, написаний вручну.

Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Звідси вийшли Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава. Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV.CT. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства.

До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир.

Найдавніші книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку.

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.

Пересопницьке Євангеліє являє собою книгу великого розміру, оправлену у дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Текст написано на пергаменті чорним чорнилом уставом. На кожній сторінці 20 рядків основного тексту. Циноброю виконано нумерацію глав, початкові літери глав, зауваження на полях. Євангеліє складається із 63 зошитів по 10 аркушів у кожному. Є «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови.

Ця книга вважається символом української нації.

Рукопис багато орнаментований.

Вага пам’ятки — 9 кг 300 г, розмір — 380x240 мм.

Першою друкованою книгою, вважається видання, що з’явилося у 1483 р. Автор — Юрій Дрогобич. Називалась книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року...», видав її Є. Зільберт тиражем близько 500 примірників. Книга містить відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини. Надрукована вона була у Римі форматом 18,5x13 см.

Першою книгою, надрукованою в Україні механічним був «Апостол», виданий у 1574 р. у Львові І. Федоровим.

Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських».

Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.

Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці. Тираж книги — приблизно 1000-1200 примірників.

На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України та інших країн.

Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.

Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За до вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:

1. Безумовно, буде дощ.

2. Здається, буде дощ.

3. Кажуть, буде дощ.

4. На жаль, буде дощ.

5. Майте на увазі, буде дощ.

6. Отже, буде дощ.

У реченні вставні слова і речення:

1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;

2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;

3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;

4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;

5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними іб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.