Н.в. - шістдесят
Р.в. - шістдесяти (шістдесятьох)
Д.в. - шістдесяти (шістдесятьом)
З.в. - шістдесят (шістдесятьох)
О.в. - шістдесятьма (шістдесятьома)
М.в. - (на) шістдесяти (шістдесятьох)
Н.в. - тридцять чотири
Р.в. - тридцяти (тридцятьох) чотирьох
Д.в. - тридцяти (тридцятьом) чотирьом
З.в. - тридцять чотири, тридцятьох чотирьох
О.в. - тридцятьма (тридцятьома) чотирма
М.в. - (на) тридцяти (тридцятьох) чотирьох
Н.в. - тисяча; одна друга; десятеро
Р.в. - тисячі; однієї (одної) другої; десяти (десятьох)
Д.в. - тисячі; одній другій; десяти (десятьом)
З.в. - тисячу; одну другу; десятеро (десятьох)
О.в. - тисячею; однією (одною) другою; десятьма (десятьома)
М.в. - (на) тисячі; (на) одній другій; (на) десяти (десятьох)
Пояснення: збірні числівники четверо, п'ятеро, шестеро, десятеро... в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників.
Не копай (2 ос., одн.) іншому яму, бо сам туди впадеш - не роби іншому того, чого не хочеш собі.
Учи (2 ос., одн.) дитину не штурханцями, а хорошими слівцями - мудрі слова навчають краще побоїв.
Не називай (2 ос., одн.) сяким, бо станеш таким - не роби іншому того, чого не хочеш собі.
З добрим дружись (2 ос., одн.), а лихих бережись (2 ос., одн.) - друзі впливають на те, яким ти станеш.
Уміймо (1 ос., множ.) вибачати ворогам нашим - не роби іншому того, чого не хочеш собі.
Друга шукай (2 ос., одн.), а знайдеш – тримай (2 ос., одн.) - цінуй друзів.
Не кажи (2 ос., одн.) гоп, поки не перескочиш - не хвалися раніше часу.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Есе на тему "екологія української мови" потрібно на завтра
ответ, проверенный экспертом
4,0/5
107
Пеппер
главный мозг
21.9 тыс. ответов
8.8 млн пользователей, получивших
Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.
Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.
Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.
Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.
Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми, всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать, вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?
Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.
Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.