Потрібно знайти тропи (Врятуюсь від слів твоїх буду ціла За рік образ не складу ціну я Горять, мости горять і сліз моря Та знай це гра моя, менш слів більше діла Врятую від стріл твоїх хоч би тіло Загнав під лід не знайду душу я Болить, ой як болить, і кров кипить Та донька вже не спить, менше слів більше діла Поплакала і стоп (знов) фіалка розцвіла Засяяв день таємними знаками І мама молода й закохана мала На кухні всі однаково плакали Зотліла ніч, зранку все стало сіре Знайти нові кольори мушу я Лице умий дощем, що треба ще? Дай серцю під плащем - менше слів, більше віри)

Історія розкриває нам цілий величезний світ подій, повчальних історій, історичних особистостей і доль. Вивчати звичаї, звичаї, порядки різних культур захоплююче цікаво. Адже сучасна історія формується саме на подіях минулого, сучасні традиції сягають своїм корінням у історичний досвід. Примітно, що є традиції, які змінилися згодом дуже сильно, інші майже залишилися незмінними. Вивчаючи історію людина отримує неймовірний досвід того, як трансформувалися в часі всі людські прояви. Взяти до прикладу, зброю. У стародавньому світі це були камені і полки. Поступово з’являються лук і стріли. Потім з’являються ножі та інші види холодної зброї. Потім вогнепальну, ядерне і так далі. Яка б ще наука, крім історії змогла б поділитися, крім історії? Або історія жіночого і чоловічого національного костюма, історія моди. На мій погляд, головна нелюбов багатьох школярів до цього предмету пояснюється вузькістю сприйняття історії тільки рамками шкільної дисципліни. Якби вони проявили допитливість і відкрили для себе історію рідного краю чи історичні персоналії полководців, політичних діячів, великих жінок, приголомшливих художників, то вони б мали можливість поглянути на цю дисципліну під іншим кутом. Вони б неодмінно закохалися в історію. Якби так само чинили дорослі, можливо, наша країна була б зараз успішніше і займала б більш значуще становище на світовій арені.

Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові:   почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні -  "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"