Працюймо самостійно. Завдання 3. Дайте відповіді на запитання 1. Про які заняття свідчать відібрані вами трипільські пам'ятки?2. Яке, на вашу думку, призначення цих речей?3. Що повідомляють пам'ятки про б життя та вірування трипільців? плз ​

Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”. 
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”
Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”. 
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”

Може знадобиться більше:

І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв (Л. Костенко).
Заснули доли, і полонина в тиші спить (О. Олесь).
А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий).
Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко)
Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра).
Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький).
Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).
Дощ нарешті припинився, і лагідне сонечко знову засяяло (А. Ступак).