Терміново! Виправте лексичні, граматичні й стилістичні помилки. Відредаговані речення запишіть. 2) І хоча Оксана не знала цю жінку, вона їй щиро до . 3) Окрім суспільної думки, ми повинні мати свою голову на плечах. 4) Кожна людина має свою точку зору, і вона має право довести свою думку. 5) Прислухавшись лише до серця, є ризик багато втратити в цьому житті. 6) Многогрішний боровся із системою, яку очолювали лицемірні люди. 7) Треба уміти володіти своїми емоціями та уникати необдуманих розумних рішень.8) На протязі тридцяти років він обіймав кафедру слов'янської філології, творив поезію, писав вірші, твори. 9)Дізнавшись усі подробиці того вечора, ситуація вирішилася сама собою. 10) Тому завдяки коханої людини - залишатися індивідуальною соціальною істотою. ​

За давньою легендою, яку корінні містяни передають з вуст в вуста, ці дуби посадили запорозькі козаки в пам’ять про зруйновану Запорозьку Січ. Старі люди переповідають, що запорожці зі сльозами на очах саджали молоденькі деревця.

У парку ці 250-річні дуби ростуть рядами. Це свідчить про те, що алея є рукотворною, тож легенда, ймовірно, відповідає дійсності. За припущеннями запорізького краєзнавця Анатолія Сокура, дуби посадили або у 1734 році, коли запорозькі козаки вийшли “з-під хана”, або ж, що більш ймовірно, у 1829 році, коли повернулися “з-за Дунаю” на чолі з отаманом Йосипом Гладким.

Крім козацьких дубів, запорізький міський парк Дубовий гай славився ще й Дубом Махна. Ріс він серед вікових дубів, і весь був протиканий залізяками. Про нього також ходили різні легенди, а знущання над реліктовим деревом приписували махновцям. Нібито на підпитку вони шаблями та різними іншими металевими предметами, які трапились під руку, пробивали ствол цього дубу. Хтозна, як воно було насправді, але краєзнавці, щоб врятувати артефакт, ще за Сталінських часів прикріпили на нього табличку: “Исторический дуб. Под этим дубом летом 1921 года собирался Александровский исполнительньій комитет”. На жаль, коли комуністи з’ясували, що це неправда, викорчували дуб з корінням. Це сталося у 1977 році. А яму залили бетоном. Тепер тут доріжка, і мало хто здогадується, що ходить по тому місцю, де ріс той легендарний дуб.