Написати вiрш про мову i намалювати малюнок до нього

                                                                                                                                  вірш: "мова мого народу"

                                                                                                        мій народ живе прекраснийшим життям

                                                                                                        я його кохаю сильно-сильно

                                                                                                          читаю їхні чутки.вже по очам,

                                                                                                          я бачу,я чую блакить свого рідного неба

                                                                                                            я тону в очах бурхливого моря

                                                                                                                  я розумію,що це кохання до рідної мови

                                                                                                                    я не можу відібрати очей

                                                                                                                  до тих,кто заради мови

                                                                                                            навіть пав до

                                                                                                                          ми прокидалися у прекраній постілі

                                                                                                                        ми терпели кров,та право крепостне,

                                                                                                                                але,мову нашого народу,

                                                                                                                                неві,нікому і                       автор: стрілець марія

а рисунок,нарисуй,днепр,растительность,некоторую животность,а вверху напиши: "украънська мова-моя мова,яку обовязані берегти усі"

Гортаючи сторінки книги у неймовірному зачудуванні зустрічаю хоч всім  знайоме, але таке мудрий вислів: людям язика не зав'язати.вже прочитана остання сторінка, проглянуте останнє у слово, а в голові усе майорять роздуми повязані з людською вдачею, розумом,долею.

чи завжди ми говоримо те, про що думаємо? інколи, на нашу думку, краще промовчати і тим самим стримати якісь негативні емоції чи враження. адже буває, що зопалу ми ображаємо людину і потім довгий час караємось через свій язик. тоді ж душа запитує: «навіщо? ». ось і звикли мовчки переносити якісь неприємності чи образи. і я вважаю, що це не є поганим. але така точка хору правильна лише на половину. з одного боку це навіть добре. втім є й інша сторона медалі. бо ж люди, які часто тримають в собі всі переживання та емоції, часто не витримують такого тиску і «зриваються» на оточуючих. а це, безперечно, неприпустимо.

у людини повинне бути все прекрасним: і тіло, і душа, і думки, і вчинки. рано чи пізно ваші думки таки з’являться на поверхні. адже ні одній людині не властиво контролювати себе постійно. і вже після цього і вам, і людині, котрій адресувалася ця «сповідь» буде дуже неприємно. зокрема я переконувався в цьому на власному досвіді. скажу вам так – приємного мало. тому не потрібно задавнювати свої образи чи власну думку з якогось приводу, навіть якщо ви вважаєте, що вона буде не сприйнятою оточуючими. нехай те, що в нас в голові, буде і на язику. не озвучувати свою точку зору чи говорити поза очі – це те ж саме, що зробити удар в спину. давайте робити все, щоб лише правда керувала нашими думками та помислами. від такого перебігу подій буде приємно і вам, і людям, з вашого . адже відкритість та щирість завжди сприймається позитивно

Анто́німи  (грец.  αντι  —проти,  ονομα  — ім’я)  — парні різнокореневі  слова  з протилежним значенням. у ролі антонімів можуть виступати повнозначні  частини мови, що показують якість:   іменники  (хоробрість  — боягузтво),  прикметники  (коханий  — остогидлий),  дієслова  (дружити  — ворогувати),  прислівники  (мирно  — войовничо). у  поетичній  та  ораторській мові  антоніми вживаються як засіб  антитези, наприклад: «той мурує, той руйнує…» (т. шевченко). антоніми в  семантичному полі  розташовуються на протилежних полюсах. коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле):   любов,  симпатія,