Потрібен приклад з історії на тему власного висловлювання: у житті багатьох молодих людей рано чи пізно настає пора, коли вони родину і починають самостійно будувати свою нову сім’ю. а є такі, що живуть з батьками до останнього дня, не завжди в злагоди. який де варіант кращий?

згадалася "кайдашева сім'я", можливо тобі.щодо варіанту, звісно перший краще, адже так у нас з*являється можливість почати життя з початку (тобто ми народилися і жили з батьками, вибору немає, а так він є) 

Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз києво-печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного києва. києво-печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися богу. з часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир. з протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було кам’яною стіною. і зараз києво-печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу. печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. зараз у печерах києво-печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. тут можна побачити і останки легендарного іллі муромця, і людини, яка почала написання історії нашого народу – монаха на ім’я нестор-літописець, і святого агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. в одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії. розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. у наш час у соборах києво-печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. найвищою спорудою цього комплексу є дзвонаря. зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок. києво-печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.

Недавно разом з дорослими ми побували в лісі. була вже пізня весна, і дерева й галявини вкрилися яскравою зеленню. батько з мамою й ми із братом хотіли знайти для відпочинку більшу галявину. оскільки ліс перебуває поруч (його можна бачити з нашої квартири), те нам він здавався дуже чистим і гарним. ми відправилися в піднятому настрої до зеленої стіни лісу. повітря в лісі чистий, ароматний. а от знайти місце, що було б так же чистим, виявилося дуже важко. усюди валялися целофанові пакети, пакетики від сухариків, порожні пляшки. одну невелику галявинку ми все-таки розчистили й там розважалися аж до вечора коли вже поверталися додому, те вели розмова про те, що потрібно частіше приходити сюди на відпочинок. і от чому. кожний з нас зібрав по пакеті сміття й відніс його до найближчого сміттєвого бака. за нами спостерігало багато людей. і я сподіваюся, що наш приклад підкаже многим, як скоріше можна очистити ліс. починати треба, насамперед, з виховання самих себе а на наступному тижні ми із задоволенням спостерігали, що як багато відпочивають, вертаючись із відпочинку додому, несли пакети зі сміттям, зібраним влесу.