Наведіть власний приклад синонімічного ряду, слова якого відрізняються емоційно-експресивними відтінками

йде - плететься, шкандиба, повзе, біжить

відповідь:

мистецтво ритора (оратора) полягає в його володінні усним словом як засобом впливу на слухачів. воно ґрунтується на культурі мислення, глибокій і різносторонній освіченості, засвоєнні досвіду найкращих ораторів минулого і ораторів сучасних, бездоганному знанні мови і досконалому володінні мовленням, а також на оволодінні культурою спілкування. оратор має бути наділений розумом, ерудицією, даром слова, певним рівнем майстерності, бути комунікабельним. сьогодні, коли суспільство живе в умовах девальвації слова, особливо важливим є особиста порядність оратора, його безкомпромісність, щирість, спроможність обстоювати власні погляди, вміння зрозуміти проблеми людей, до яких він звертається.

риторика, як і філософія та логіка, належить до класичних наук, які з найдавніших часів були основоположними загальноосвітніми дисциплінами. мистецтво риторики було відомим в стародавньому єгипті, індії та китаї, проте справжньою батьківщиною красномовства вважають стародавню грецію.

риторика була вагомою складовою частиною суспільного життя давньої греції. як і епос, драма, музика, скульптура й архітектура, вона вважалась мистецтвом, творчістю, її називали "царицею всіх мистецтв".

за стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова риторика, риторика політична, урочиста риторика.

античні ритори виступали на політичних зібраннях, форумах та судових процесах. найпершу теорію риторики створили v ст. до н. є. в сіракузах. найвидатнішим ритором був горгій, який, удосконаливши теорію ораторського мистецтва, познайомив з нею афіни. він зумів перетворити риторику на мистецтво, яке силою впливу зрівнялося з поезією.

ответ:

талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури микола вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім'я і творчість були заборонені. а поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень.

для поезії м. вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну україну.

у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні, його забуття про рідний край і батька, поет із болем у серці звертається до людей, які відцуралися від своєї батьківщини, які, потрапивши на чужу землю, забули рідну мову. чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя. це до них звернені слова поета:

краще в ріднім краї милім

полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій,

в славі й шані пробувати.

у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і рідний край, які забули свої звичаї. микола вороний задає риторичне запитання:

де ж того євшану взяти,

того зілля-привороту,

що на певний шлях направить,—

шлях у край свій повороту? !

роздумуючи над поемою, я пригадав слова т. шевченка "хто матір забуває, того бог карає". я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи

ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної україни, віддаємо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу. ми любимо свою батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета:

за честь і правду все віддай,

коли ти любиш рідний край!

я , що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні