ответ:
мое літо було дуже цікавим, я провела багато свого часу на природі, гуляла с друзями.
я була у бабусі у селі, там було теж цікаво, кожного дня бабуся годувала мене смачно їжаю, як без цього, я познайомилась с новими друзями, їх знали оля та саша, мы ходили на озеро купатися кожного дня (ну добавь там ещё что-то)
кожні вихідні я їздила з батьками на природу, иноді на річку иноді у ліс.
також літом я була на морі, там я купалась кожного дня, погода була чудова, мені дуже мое літо.
(проверь внимательно текст чтоб ошибок не было, я то я плоховато укр знаю)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розповідь про пташині ! складіть дуже треба
глибокі стіни холодних лікарень тримають у собі крихку клітку з безжальною
смертю, приходу якої ми боїмось. і, коли у боксі підтримування життя існує близька нам людина, ми стаємо безсилими, обмеженими у і іншим.
часто люди, подавлені смертельними хворобами, колючими спазмами бажають лише одного: віддати богу душу, і просять їм у цьому нелегкому кроці рідних. уявивши таку ситуацію, по душі біжить страх - не знати подібного горя. але життя готує непередбачувані проблеми, які можуть потрощити нас всередині, намалювавши на обличчі десятки зайвих невикористаних років. почути слова коханої або рідної людини: «я не хочу жити! введи мені укол смерті! відключи апарат штучного дихання! я не можу більше терпіти спазмів! ти ж любиш мене, то ж захисти від болю моє тіло і себе! я не хочу, щоб ти бачив мене безсильною, некрасиво… це монолог смертельно хворої дівчини, яка кохає свого нареченого, але знає, що помре, бажаючи зупинити свої страждання, просить про введення у кров, у якій ще пливає відсоток життя, надія на одуження, дозу смерті. можемо допусти: ця дівчина вижата не лише зовні, а й сила духу, бажання жити вигноїли всередині, утворивши діри пустоти, які наповнились моральною слабкістю.
якби ця дівчина була б вашою нареченою, донькою, сестрою, подругою ви б наважились зупинити біль, зупинивши її серце, двома кубиками смерті? можливо, люди, сильні духом, почуттям гуманності і бажанням , переступивши через себе, дарують вічний спокій іншим. але я б не змогла, бо знаю: що за життя потрібно боротись до останнього, зціпивши зуби переборювати ті пекучі спазми, бо, можливо, десь у судинах пливає та краплинка чистої крові, яка може врятувати цілий організм. напевно, це я так кажу, бо не відчувала таких болючих страждань, але, коли б моя рідна людина просила про це, все – одно я не зробила б такого, бо у даній ситуації була б морально слабкіша неї. звичайно, цей крок хворого вартий поваги, адже уявіть: болі, як нетрі обплели його організм.
ця процедура має свої плюси і мінуси: полегшення життя рідним, мінус одна душа, заощадження коштів, невгамовний біль рідних, що це вони власними руками, позбавили життя рідну, кохану людину. в україні на сьогоднішній день ця процедура заборонена, і добре, адже потрібно боротись до останнього подиху, перемагаючи біль, спазми. продовжувати життя хоча б на один подих!