Іть написати твір "перший місяць весни.". треба щоб був: зачин: березень-перший місяць весни.в народі кажуть: "березень зиму ламає-весні стежку прокладає". основна частина: 1)які зміни відбуваються у неживій природі? : з кожним днм все вище піднімає; пряміше кидає; дуже пригріває; ; стало яскраво-; білі, пухнасті . 2)якживуть дерева напровесні? якими стають бруньки? : ві; коріння починає 3)які пташки прилітають першими? кінцівка. по пару речень, з ціх словосполучень. дуже треба на завтра.наперед дякую

березень - це перший місяць весни.  в народі кажуть: "березень зиму ламає - весні стежку прокладає". і дійсно, вся природа змінюється, прокидається від зимового сну. з кожним днем все вище піднімається сонечко. воно кидає свої промені пряміше, пригріває землю, тому починає таяти сніг і струмчками збігати з від усюди. небо в березні стає яскраво-блакитним. на деревах з"являються білі, з золотим відблиском, пухнасті котики. 

на провесні дерева з себе пута снігу і на гілочках починають з"являтися маленькі, а з часом більші, бруньки. коріння спрагло починає вбирати воду. на узбіччах та на клумбах з"являються перші паростки трави. прилітають шпаки - перші весняні пташки. всі зустрічають їх з веселими посмішками. весною все починає оживати і радіти теплу. 

метелик – це маленька комаха. вона має великі та пружні крильця, забарвлені у різні кольори. улітку можна зустріти червоних, жовтих, голубих метеликів. найчастіше зустрічаються різнокольорові. метелика мають чорні вуса, багато очей, які йому сприймати навколишній світ. цікавою є історія народження метеликів. спочатку вони народжуються гусеницями. а згодом перетворюються на гарних та граціозних метеликів.

        я дуже люблю спостерігати за метеликами. особливо влітку у садочку, коли вони літають одразу по кілька пар. або коли метелик сідає на квіточку, рівненько розправляючи свої чарівні крила. тоді я простягаю свої руки  і  запрошую метелика сісти на мої руки. проте варто це зробити, як метелик вже махає крильцями назустріч небу.    

великдень - одне з найбільших християнських свят, що відмічається в україні ще з x століття. цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. але кожного року на великдень ми їздимо до бпбусі. від неї я знаю, що крашанки слід готувати в суботу, тоді вони зберігатимуться протягом усіх свят. вмію дати крашанці належні фарби і знаю, кому їх дарувати. так, червону крашанку дарують молодим, бо вона символізує радість життя і любов; пригостити жовтою, символом місяця і зірок, означає побажати хорошого врожаю. для бабусі я готую голубу крашанку, бо її дарують літнім людям і хворим, бажаючи здоров’я.

мені подобається вставати рано-вранці, бігти в сад і чекати перших променів сонця, яке в цей день «грає» і приносить людям щастя і здоров’я. бабуся навчила мене і молитви, з якою звертаюся до сонечка з проханням освітити мене добротою, красотою і любощами. я впевнена, народні свята і обряди слід відновити, бо це не тільки форма дозвілля. вони очиститися від бездуховності, оживлять наші душі.