Нужно скласть твир по плану! 1 мий улюбленый выд мыстецтва 2мий улюбленый композытор 3най видомиши його творы 4найвидомиши його творы а) створення даного твору б)тема 5опыс даного твору 6що переважае 7мои враження 8яки думкы пробуджуе цей твир 9 загальный высновок на украинськоиу плис напишите

мій улюблений вид мистецтва це музика,а композитор д.чайковський. твір "піковая ",тема музика и симфонія.

1).клин клином вибивають - взаємність. 2).дивитися крізь пальці - незацікавлений. 3). стріляний горобець - досвідчений. 4). носом рибу вудити - куняти 5). пустити з молотка - згаряче 6). курям на сміх - як - небудь. 7). грати першу скрипку - бути першим. 8). як осиковий лист - боязко, страшно. 9). очей не відірвати - гарний. 10). хоч греблю гати - безліч. 11). рвати на собі волосся - сумний. 12). як скрізь землю провалитися - зникнути. 13). поїдати очима - дивитися. 14). волосся стало дибом - злякатися. 15).задерти носа - загордитися. 16). накивати п'ятами - утекти. 17). лускати зо сміху - сміятися. 18).передати куті меду - перестаратися.

Те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів'ях і приказках. дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою.  народне прислів'я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. а про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе».  іноді ми говоримо щось зайве, а потім жалкуємо про це. знайдемо в народній скарбничці відгук і на цей випадок. існує багато прислів'їв з цього приводу: «слово не стріла, а глибше ранить», «слово не горобець, вилетить — не піймаєш».  велика сила слова. в народі завжди поважали тих, у кого слова не розходяться з ділом, хто вміє дотримуватися даного слова. народна мудрість вчить не кидати слів на вітер. недаремно кажуть: «давши слово — держись, а не давши — кріпись». є й інша приказка: «краще не обіцяти, як слова не держати». а ще народна мудрість дає цінну пораду не розкидатися словами, бо по тому, як і що ми говоримо, інші люди судять про наш розум. адже, справді, краще промовчати, коли немає що казати, бо слово — срібло, а мовчання — золото.  можно переделать и написать как своё))=))