Напишіть текст міркування яка людина вічлива

напевно,всім людям хочеться,щоб всі друзі,сусідиі навіть зовсім незнайомі люди ставилися до них добре.чому? тому ,що якщо людина хоче ,щоб до неї так ставилися то треба,щоб вона тоже до них добре ставилася.теба коли приходити до школи потрібно казати до учителки добрий день,а коли йдеш допобачення.якщо тобі хтось щось дав треба подякувати.а якщо хочеш щось запитати то требв казати перепрошую.            ось такою має бути ввічлива людина.                                                                                                                                                  

Грудень – перший місяць зими, хоча за старим стилем половина його ставилася ще до календарної осені; в той же час сама зима, за народними уявленнями, починала своє входження зі свята покрови пресвятої богородиці (14 жовтня), то відступаючи, то дуже сильно і зухвало заявляючи про себе, що знайшло відображення в більшості погодних прикмет і характеристик жовтневих і листопадових днів. у грудні морози міцнішають, пік їх припадає на великі свята, чому і називаються такі морози введенська, нікольським, спірідоньевскій. у прислів'ях, приказках, прикметах, визначеннях грудневих днів переважає «зимова» лексика: мороз, холоднеча, лід, сніг, іній, мерзнути, скувати (холодом) та похідні від них, інший раз дуже яскраві, виразні: стужайло, леденьов, прітулупіть ( зігріти), замостити (ріки льодом) і т.д.

Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. це був зовсім звичайний літній день. я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. на грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. потім я зрозумів, що то був перекладач. я підійшов ближче. і сказав: - не дуже-то тямовитий у тебе костюм! крихітка-космонавт відповів: - нашій цивілізації так не здається. я вирішив запитати: - а де ця ваша цивілізація? - о, дуже далеко! я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.- а як ти сюди потрапив?     - мій космічний корабель вийшов зладу. ходімо, я тобі його покажу. спочатку я мав сумніви. але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.  я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. у голові запаморочилось і я впав. а коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. але ж ви вірите?