Одного дня тихе болото ніби хтось збурив невідомо хто але всі його мешканці постійні й тимчасові гомоніли лементували галасували били себе в груди доводили одне одному і всім разом хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути скре ке ке скре ке ке розпиналася жаба скрекотуха я найкраще співаю мене все болото слухає я найвище стрибаю я найшвидше плаваю чекай но хитнула чубатою головою чапля що до того ніби дрімала а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч пхе та це зовсім просто жаба видряпалась на купину виструнчилась на одній нозі та не постояла й хвилини плюх у воду тільки кола пішли бу гу бу гу зареготав бугай теж мені артистка ось коли я заспіваю загуду аж шибки в селі деренчать деренчать це коли я співаю хіба ти так умієш др р др р обурився деркач та це ж відомо кожен перед усім себе хвалить тож знайте я співаю краще кі квік кі квік без мене болото не болото випнув груди кулик тоненька очеретина слухала ті розмови слухала і все нижче схилялася до води а ти чого мовчиш зачепив її вітер який усюди буває все бачить все знає бо я нічого невмію робити прошепотіла очеретина ет таке вигадаєш лагідно доторкнувся до неї вітер кожен щось та вміє тільки може нездугадується про те і він дмухнув на очеретину раз удруге і о диво тоненька очеретина несміливо ледь чутно забриніла пробуючи голос а далі заспівала заспівала

1)  "дума" у цьому контексті тлумачиться вже не тільки як жанр чи слово, а як символ безсмертя української нації. 2) вірш належить до філософської лірики, бо  основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.3) поет каже, що  боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка  втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе.  4) для шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька україна, тому він так ласкаво про неї говорить: " на нашій  славній україні" 5) твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною,  адже не знали, чи побачать їх ще хоч

Жили у країні граматиці українські префікси. було їх дуже багато:   роз-, без-, під-, над-, від-, між-, і були вони поважними, і пишалися собою, бо служили українській мові - одній з найчарівніших мов світу.шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.але в кожній сім'ї бувають префікси  з-  і  с-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. а коли кликали всіх до роботи,  з-  і  с-створювали такий безлад у країні! уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось слова! хто перший добіг, той і став. так, кого хочеш, можна збити з пантелику! поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, особливо обурювалися префіксироз-  і  без-. "ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі! "але вмовляння не . і тоді префікси зібрали велику наукову раду. вони виступали з доповідями, і нарешті ухвалили  правило: префікс  с-  пишеться перед буквами к, п, т, ф, x,  префікс  з-  пишеться перед усіма іншими буквами.і все. з того часу префікси  з-,  с-  і пишуться за такими правилами. бо правила є обов'язковими для виконання.хіба що невігласи цього не знають. але у нас таких немає! юлія новак,  учениця 5-го класу середньої загальноосвітньої школи № 20 імені олени теліги.  м. феодосія.