Учому полягає суфіксальний спосіб? префіксальний? префіксально-суфіксальний? безафіксний? спосіб складання слів та основ ?

суфіксальний утворюється за суфіксів(ліс-лісок)

префіксальній за префіксів (ліс-праліс)

префіксально-суфіксальний за префіксів і суфіксів(ліс-узлісся)

базафіксний за відкидання закінчення або закінчення і суфікса(юний-юнь)

складання слів та основ за поеднання двох і більше основ чи слів(листя, падати-листопад)

чим для мене є мова мого народу? без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. мати, батько і їх мова найпершими схилялися над немовлям. потім була пісня — мамина колискова, дитяча, жартівлива. і скрізь чулися рідні, знайомі слова.

кожна людина обирає собі мову, якою спілкується, інколи таких мов кілька, але рідною буває лише одна; найпотаємніші думки довіряють найріднішій мові і пишуть вірші загалом найріднішою мовою.

немає такого письменника, який би не виказав своєї любові до своєї мови, який би не вболівав за її долю. мільйони слів, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбінацію, яку ще ніхто не сказав:

страшні слова, кол вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше.

найбільше серед письменників переймалися проблемами мови м. рильський, п. тичина, в. симоненко, м. куліш, а. малишко, і зараз вони тривожать серце і дм. білоусу, і б. олійнику, і дм. павличку, л. костенко, і. драчу та багатьом іншим. а вже про шевченка і говорити нічого. тому що роль мови у житті людини важко переоцінити. можна багато говорити про красу, мелодійність, чарівність української мови. тільки глухий не оцінить краси української мови. а яка сила жарту і дотепу в українця! багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом віків, скільки виходило циркулярів про її заборону. про це уже не варто говорити. з 1991 року українська мова знову здобула статут державної. наша мова гідна такого статусу, бо нею можна сказати і найніжніші слова освідчення, і найдотепніші жарти, а зараз вона вчиться бути ще й діловою. перед нею великі можливості. ось тільки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рідною, найкращою. бо мова — це сутність людини, це першоелемент народу, нації. це не лише засіб творчості, хоч і це її величезний пласт, це — душа народу, його самобутність, неповторність. згадайте, як любив і милувався українським словом мокій у п'єсі м. куліша "мина мазайло". багато письменників ставлять мову в один ряд з україною, матір'ю, коханою. люди україни, вчіться у письменників любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, і тоді ви і самі не помітите, як це "диво калинове" зачарує вас навіки.

Врода                                                                                          пахощі київ                                                                                                  карпати черкаси                                                                                    окуляри ворота                                                                                          граблі сміливість                                                                              ножиці гіпс                                                                                                        дріжді мед                                                                                                      піренеі вила                                                                                                    консерви бджільництво                                                                        шахи золото                                                                                                вечорниці хімія                                                                                                        дубоссари дніпро перець малювання